Україна у 2014 році задекларувала початок повномасштабних реформ у всіх сферах суспільного життя. Світова спільнота активно сприяє процесу реформ, надаючи Україні значні ресурси для їх впровадження. Найбільш помітною серед задекларованих у Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» реформ, можна вважати реформу децентралізації (адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування), яка, на думку експертів, здатна змінити економічну ситуацію в Україні та протидіяти найбільшій проблемі українського суспільства – корупції.
При виборі моделі децентралізації українські реформатори, виходячи із успішного досвіду подібних реформ розвинутих країн погодились, що польська модель децентралізації є найбільш наближеною до українських реалій і досвід польських реформ може бути найбільш корисним при проведенні реформ в Україні. Після підписання у Варшаві 7 грудня 2014 року Меморандуму про співпрацю між Україною та Польщею з підтримки реформи місцевого самоврядування, команда польських експертів та відомих реформаторів була задіяна в процесі децентралізації.
Однак, результати реформи децентралізації у 2015-2016 роках та перспективи на 2017 рік дають підстави стверджувати, що реформа проходить не так успішно, як декларують офіційні органи.
У цій ситуації логічно здійснити порівняльний аналіз польської та української моделей децентралізації та процесу проведення реформ для виявлення чинників, що гальмують ефективне використання польського досвіду реформування в Україні.
До основних причини проблеми, які досліджувалися, були віднесені:
- Недостатня відповідність польської моделі децентралізації українським реаліям.
- Відмінність стартових умов проведення реформ в Україні і Польщі.
- Відмінності процесу проведення реформ в Україні і Польщі.
- Програми українсько-польської співпраці не в повній мірі орієнтовані на передачу Україні польського досвіду в сфері децентралізації.
- Недостатнє поширення в Україні інформації щодо польського досвіду реформ.
У ході проведеного дослідження були зібрані і систематизовані матеріали із українських та польських джерел, зокрема офіційних сайтів урядових структур, міжнародних фондів і програм, аналітичних матеріалів польських і українських експертів, а також проаналізовані нормативно-правові акти та регламентуючі документи в сфері адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування України та Польщі.
За результатами дослідження були виявлені фактори щодо підтвердження/не підтвердження причин проблеми та можливих наслідків їх невирішення для України. Виходячи із цих факторів були сформульовані такі ключові висновки:
- польська модель децентралізації максимально відповідає українським реаліям;
- окремі відмінності в стартових умовах і в самому процесі проведення реформ в Україні і Польщі не мають принципового значення;
- програми українсько-польської співпраці максимально орієнтовані на передачу Україні польського досвіду в сфері децентралізації, а інформація щодо польського досвіду реформ представлена достатньо широко і доступно для різних категорій користувачів в Україні.
Також, на основі змісту цих факторів були означені чинники, що гальмують ефективне використання польського досвіду реформування в Україні, а саме:
- принцип добровільності, покладений в основу адміністративно-територіальної реформи в Україні, не дозволяє одномоментно провести зміни (як це відбулось в Польщі), що призводить до затягування процесу децентралізації і викликає певне розчарування в суспільстві та посилює позиції її противників;
- наявна значна кількість центрів управління реформами в центрі, які слабо взаємодіють між собою та недостатній рівень забезпечення управління на регіональному рівні – на відміну від Польщі, де діяв єдиний «штаб реформ», що різко зменшує ефективність процесу, неузгодженість реформи децентралізації та секторальних реформ;
- більш складна ситуація в Україні, де одночасно стартували дві реформи – реформа адміністративно-територіального устрою та реформа місцевого самоврядування на базовому рівні (об’єднання громад) – на відміну від Польщі, де адміністративно-територіальна реформа на рівні гмін відбулась у 1970 році, а реформа місцевого самоврядування гмін у 1990 році;
- низька ефективність роботи Верховної Ради України в напрямку прийняття законодавчих актів щодо децентралізації.
Детальніше в аналітичній записці Миколи Крата і Олександра Софія: