Сьогодні освітяни Львівщини дебатували на тему «Реформа освіти vs децентралізація». Ініціаторами обговорення стали громадська організація «Європейський діалог» та Львівський обласний інститут післядипломної освіти.
Досвід Польщі у цій сфері представив Ян Герчинський, професор Варшавського університету, консультант українсько-шведського проекту «Децентралізація в Україні». Він, зокрема, розповів про той шлях, який протягом двадцяти років пройшла Польща у процесі реформування середньої освіти. Пан Герчинський наголосив, що децентралізація в країні – це насамперед децентралізація проблем, можливість їх вирішувати на локальному рівні, ближчому до людей, де буде змога почути усіх зацікавлених, врахувати усі точки зору.
Слід зазначити, що польська модель середньої освіти (початкова школа – гімназія – загальноосвітній чи професійний ліцей) викликає багато застережень і у самій Польщі, але на думку фахівців, саме перехід до такої системи і створення для цих освітніх рівнів окремих навчальних закладів дозволив Польщі різко підвищити показники країни в Міжнародному рейтингу якості шкільної освіти PISA. Укрупнення шкіл дозволило полякам краще вчити своїх учнів.
Ева Бобінська з Центру розвитку освіти (Варшава, Польща) представила досвід сусідньої держави, де вчителі стали промоутерами змін на локальному рівні під час адміністративної та освітньої реформ. Міністерство освіти за участі міжнародних донорів провело масштабну роботу, готуючи педагогів управляти змінами на місцях. Поляки були готові до того, що будь-які інновації без належного пояснення і спрямування викликатимуть опір у місцевих громад.
Учасники дискусії акцентували на тому, що децентралізація гальмується відсутністю оновленого галузевого законодавства, зокрема, у сфері освіти. Натомість досвід Польщі показує, що власне на закони про зміну територіального устрою та реформу місцевого самоврядування повинні стати основою для законів в окремих галузях. Також українські освітяни зазначили, що не відчувають себе залученими до процесу формування перспективних планів майбутніх об’єднаних громад, хоча саме на шкільну освіту витрачатиметься левова частка коштів у майбутніх громадах. Похвалитися тісною співпрацею ради, адміністрації, голів сільрад з відділами освіти змогли лише кілька районів, зокрема, Сокальський і Самбірський.
Лілія Гриневич, голова комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки, і Павло Полянський, заступник міністра освіти і науки України представили підходи, що були використані при розробці двох проектів закону «Про освіту». Пані Гриневич наголосила, що перехід до 5-річної початкової школи не означає, що теперішні перевантажені програми будуть просто «розтягнуті» з чотирьох на п’ять років. За задумом авторів закону, це означатиме повністю новий підхід до навчання та виховання. Вчителям доведеться серйозно готуватися до змін та опановувати нові знання, щоб викладати програму п’ятого класу.
Львівський обласний інститут післядипломної освіти (ЛОІППО) та громадська організація «Європейський діалог» представили свої дослідження про те, як може виглядати мережа закладів середньої освіти Львівщини після реформи територіального устрою та системи освіти. Експерти-аналітики зазначили, що вкрай важко отримати статистичну інформацію з районів, яка дозволила б робити прогнози стосовно того, а яку ж мережу закладів освіти зможуть собі дозволити об’єднані громади. ЛОІППО спеціально провів дослідження у фокус-групах та анкетування, які показали, зокрема, що 71,4% батьків та 75,3% учнів на Львівщині готові доїжджати до школи в іншому населеному пункті заради отримання більш якісної освіти.
Лілія Гриневич наголосила на тому, що такі розрахунки, зокрема у сфері освіти і медицини, на рівні кожної громади допоможуть самим громадам планувати свої бюджети та програми для інвестицій і розвитку, а також допоможуть чиновникам у Києві краще «виписати» закони, що враховуватимуть місцеві реалії.
Учасники обговорення були одностайні у тому, що про реформи – і освітню, і територіальну, занадто мало говориться на місцях, з простими мешканцями. Цілком очевидно, що люди опиратимуться тому, чого не розуміють і де не бачать переваг для себе. Багато і самих чиновників гальмують обговорення, очікуючи, що все мають вирішити в центральних київських кабінетах та «спустити вниз» готову інструкцію до виконання. Проте, цим разом місцевим можновладцям таки доведеться брати відповідальність на себе. Як зазначила Мирослава Товкало з ЛОІППО, «децентралізація – це як процес дорослішання: зручно їсти перемелену їжу, ходити за руку з мамою до дитсадка, але потім все одно треба йти до школи і ставати самостійним».
Дебати «Реформа освіти vs децентралізація» проведені в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA).