Про це дискутували під час дебатів «Культура і туризм в умовах COVID 19: нові реалії» у рамках проекту «Сприяння розвитку культури в Україні: дослідження зв’язків культурно-мистецької сфери та туристичної привабливості територій», що реалізовує ГО «Європейський діалог» за фінансування Українського культурного фонду. До дискусії долучилися управлінці Львівської облдержадміністрації, Львівської міської ради, ряду об’єднаних територіальних громад, представники туристичного бізнесу, асоціацій, науковці, керівники музеїв.
Які головні висновки?
Світова пандемія посприяла тому, що культура так би мовити повернулася обличчям до самих мешканців Львова та Львівщини. Адже до запровадження карантинних обмежень туризм у Львівській області на 80% складався із культурного туризму, гості області, серед яких 60% складали іноземці, обов’язково відвідували об’єкти культурної спадщини, музеї, фестивалі. Але самі мешканці були дещо відтіснені від культурного життя міста. Те, що внаслідок запровадження карантину, потік туристів майже повністю зупинився, змусило представників культури зосередити свою увагу саме на мешканцях міста та області, збільшити кількість просвітницьких заходів, щоб самі мешканці усвідомили, де вони живуть, які пам’ятки та об’єкти культури їх оточують. Саме це дозволить мешканцям Львова та області стати амбасадорами та промоутерами Львівщини серед для туристів, які обов’язково рано чи пізно знову почнуть відвідувати Львів та область.
Карантинні обмеження призвели до того, що культурні події перетворилися на мікроподії, у яких бере участь менша кількість учасників. Проте самих подій стає навіть більше. При цьому основний акцент менеджери у сфері розвитку культури роблять на безпеці, дотриманні санітарних норм. Якщо раніше туристів заманювали гаслом «Львів відкритий для світу», то тепер – актуальним є гасло: «Львів безпечний для людей».
Пандемія істотно вплинула на менеджмент у сфері культури. Якщо раніше можна було розробляти стратегічні плани на роки, то в нинішніх умовах, коли ситуація постійно динамічно змінюється, важко планувати більше, ніж на два тижні вперед. Проте амбітні плани залишаються, зокрема в області планується у 2021-2023 роках в рамках «великого будівництва» у сфері культури відреставрувати щонайменше 21 великий об’єкт культурної спадщини, ще десятки об’єктів знаходяться у резерві.
Формат фінансування закладів культури в Україні до певної міри поставив їх у виграшне становище порівняно із аналогічними установами у деяких розвинутих країнах світу, де значна частка фінансування закладів культури може йти не від держави, а від бізнесу, корпорацій, фондів, приватних меценатів. Зокрема, за підрахунками експертів, у США внаслідок пандемії через втрату фінансування може назавжди зачинитися кожен третій музей.
На думку експертів, культура ще в меншій мірі, ніж освіта, придатна для того, щоб повністю перейти в онлайн-режим. Адже культура – це в першу чергу емоції та живе спілкування, і жоден екран монітора не здатен ці емоції компенсувати.
Особливо рельєфним прикладом міста, яке постраждало від карантинних обмежень, є навіть не Львів, а Трускавець, де на 20 тисяч населення припадає 600 лікарів і 2 тисячі осіб медичного персоналу. Усі вони обслуговували туристів, які раптово просто зникли. Місто, основою розвитку якого майже винятково був туризм, в один момент повністю зупинилось. Бювет, який працював у Трускавці навіть під час Другої Світової війни, вперше зачинився. Містянам знадобився час, щоб психологічно прийняти нову ситуацію, а кілька місяців карантину вони використали на підготовку до нової санітарної реальності – вимог щодо соціальної дистанції, дезінфекції тощо. Проте навіть із пом’якшенням карантинних обмежень виникають усе нові труднощі. Наприклад, певний час у Трускавці не зупинялись потяги і деяким готельєрам доводилось відправляти автобуси на вокзал Івано-Франківська, щоб зустріти своїх гостей.
Туристична сфера є однією із тих, яка в умовах пандемії постраждала найбільше. На Львівщині формат туризму змістився із прийому іноземних гостей до внутрішнього туризму, деякі об’єкти завдяки тому, що мешканці міст хочуть хоч кудись вирватися, стали навіть популярнішими, ніж це було до пандемії. Але зрозуміло, що це не дає можливості представникам туристичного бізнесу компенсувати свої втрати. Тому зараз, як ніколи, час об’єднати зусилля бізнесу, влади, громадського середовища, держави для пошуку рішень, які би дозволили туристичному бізнесу просто вижити.
Загалом в експертного середовища простежилось дві достатньо полярні точки зору. Одні впевнені, що знадобиться ще зовсім небагато часу, півроку чи рік, і світ повернеться до нормального стану, а з ним і культура та туризм. Інші, так би мовити, песимісти, вважають, що світ уже ніколи не буде таким, як раніше, що ми почали жити у новій реальності і ще не цілком розуміємо, якою вона буде, проте вже зараз треба починати адаптовуватись до неї, у тому числі адаптовувати культуру та туризм.
