Села навколо Львова – так звані «царські» села – це часто населені пункти, які дуже мало нагадують українські села у звичному уявленні. Там жити зручно, престижно та дорого. Багато «нових селян» є заможними вихідцями зі Львова, їхні будинки є великими, а машини дорогими. Тому постає питання: чи села багатих людей є одночасно багатими селами?…
Важливим показником, що впливає на престижність є відстань до Львова. Для цілей даного дослідження обмежився відстанню 15 км від центру міста, що приблизно дорівнює 30 хв. їзди автомобілем при середній завантаженості міських та приміських доріг. У вибірку дослідження потрапили 35 населених пунктів (34 села та місто Дубляни), які об’єднані у 19 сільських та 1 міську раду.
Як бачимо, села навколо Львова суттєво різняться за рівнем поточних доходів бюджету. Тим не менше, частка багатих та дуже багатих є вищою, ніж в середньому на Львівщині.
Що принесла фінансова децентралізація?
28 грудня 2014 року Верховна Рада України ухвалила зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України. Внесені зміни визначили нову фінансову основу органів місцевого самоврядування, встановили новий розподіл загальнодержавних податків та запровадили нові місцеві податки.
В сухому залишку органи місцевого самоврядування базового рівня отримали акцизний податок з роздрібної торгівлі (5% від обороту), але у них «забрали» до районного бюджету 25% податку на доходи фізичних осіб.
Доходи більшості сіл навколо Львова (аналізованих) у 2015 році зросли у 2-3 рази порівняно з 2014 роком. Динаміка зростання у 2016 році становить в середньому 60-70% (перше півріччя 2016 до першого півріччя 2015 року).
Фінансова децентралізація зробила далеко небідні села навколо Львова багатими та дуже багатими. Але тут також є винятки – суттєво багатшими стали ті на чиїй території є АЗС, тобто ті, які розміщенні біля основних транспортних магістралей.
Гроші від заправок чи «акцизна пастка»?
Як бачимо, в середньому майже 60% поточних доходів села навколо Львова отримують від акцизного податку. На практиці це означає, що на території сільської (міської) ради є одна або кілька АЗС, значно рідше – великий торговий центр (як «Кінг Крос» у с. Сокільники). У середньому АЗС «приносить селу» від 1 до 2,5 млн. грн. у рік.
Частка акцизу у поточних доходах для окремих «чемпіонських» сіл становить 80-90%, а динаміка їх зростання є значно вищою, ніж інших видів надходжень. «Акцизні чемпіони» можуть потрапити в ситуацію, про яку співав Скрябін «гроші просто в руки тобі падають з неба». При цьому над іншими видами надходжень ніхто не працюватиме. Зокрема, не буде зацікавлення та потреби оподатковувати нерухомість чи дорогі автомобілі (в нашому випадку це майже синонім «розкоші»).
Приклад Венесуели, яка довгий час свій бюджет формувала за рахунок експорту нафти та потрапила у затяжну кризу при падінні світових цін, в цьому плані може бути показовим. До речі,ідея перерозподілити акциз, забрати його в районний чи/та обласний бюджет лунають від моменту його введення…
«Багатий не хоче, а бідний не сміє»
Суттєво підвищити ефективність господарювання на прилеглих до міста Львова територіях дозволило б виважене формування об’єднаних громад. Середні за розміром об’єднані громади (8-15 тис. осіб) забезпечили б:
- вирівнювання бюджетної спроможності територій;
- підвищення якості соціальних послуг;
- залучення інвестицій та створення додаткових робочих місць (для початку в комунальному секторі).
На Пустомитівщині села активізувались лише під загрозою «великої» Пустомитівської громади. При цьому до кінця справу довели лише 5 сільських рад, які увійшли до складу Давидівської ОТГ. На Жовківщині та Яворівщині таких загроз не було.
Вважаю, що саме «багаті» села, т.зв. «акцизні чемпіони» мають вийти з ініціативою формування громад. На сьогодні ж маємо «острівки щастя», в яких щороку ставляться тисячі квадратних метрів тротуарної плитки, будуються штучні футбольні поля та басейни та «океани бідності»…
«Велика» Пустомитівська громада «загрожувала» лише селам одного району, а потенційна «Львівська» може об’єднати куди більші території. При цьому логіка її формування буде зрозуміліша, особливо у випадку пасивності навколишніх територій…
Блог Тараса Баранецького на Дивись.інфо