Готуючи доповідь «25 років реформ в Польщі: чи буде корисним їх досвід для України?» для Конгресу «Ініціативи Східної Європи», який відбудеться в Любліні 29 вересня піймав себе на тому, що геть заплутався з назвами інституцій, які відповідають за реформи в Україні. Спробував розібратися і ось що з того вийшло…
Для початку – «Як воно було в Польщі» (за спогадами Єжи Регульського – одного з авторів польської реформи місцевого самоврядування)
Весна 1989 року – група експертів, що займаються місцевим самоврядуванням (Міхал Кулеша, Єжи Реґульський, Йозеф Плосконка, Єжи Міллер), підписує з режимом Ярузельського протокол розбіжностей.
4 червня 1989 року – парламентські вибори й перемога «Солідарності».
29 липня 1989 року – Сенат ухвалює рішення щодо законотворчої ініціативи в питанні впровадження місцевого самоврядування.
Вересень 1989 року – до влади приходить реформаторський Уряд Тадеуша Мазовєцкого.
1 жовтня 1989 року – Єжи Реґульський отримує посаду Уповноваженого Уряду з питань адміністративної реформи і прямо підпорядковується Прем’єрові. Фронт робіт поділений:
- експерти розробляють закон про розподіл компетенцій між місцевою владою і міністерствами;
- Сенат працює над зміною Конституції і опрацьовує 4 основні проекти законів – про самоврядування, про працівників місцевого самоврядування, про урядову місцеву адміністрацію та про вибори;
- Уряд впроваджує ці реформи, у тому числі пакет реформ «шокової терапії»;
- паралельно створюється недержавний Фонд розвитку місцевої демократії, який отримує кошти з-закордону й організовує навчання працівників місцевого самоврядування та забезпечує широку просвітницьку кампанію по всій країні.
27 травня 1990 року – реформа набула чинності разом із першими виборами до місцевих органів влади. У результаті були не лише створені ґміни, а й змінений основний принцип організації польського суспільства.
Створення другого та третього рівнів місцевого самоврядування – повітів (районів) і воєводств (областей), було здійснене у 1999 році за Прем’єр-міністра Єжи Бузека. Для чого були прийняті ще 149 нових законів.
Історія польських реформ засвідчила, що їх успішне впровадження значною мірою завдячує чіткому «поділу праці» між Сенатом, Урядом, експертами та неурядовими організаціями, які виступали як єдиний «штаб реформ».
І на завершення – «Як воно є в Україні»
Вважається, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України є відповідальним за реформу децентралізації. Однак… Ось короткий перелік «штабів реформ» в Україні.
При Президентові України:
- Міжнародна дорадча рада (на заміну Консультативній раді міжнародних реформ, яку очолював Міхеіл Саакашвілі).
- Національна рада реформ.
- Виконавчий комітет реформ.
- Проектний офіс, який найближчим часом буде поділений на дві частини: секретаріат Національної ради реформ та Офіс впровадження реформ, який перейде в підпорядкування Прем’єр-міністра України.
При Верховній Раді України:
- Консультативна рада з питань місцевого самоврядування при Верховній Раді України.
- Експертна група з питань законодавчого забезпечення децентралізації.
- Парламентський офіс місцевого самоврядування.
При Кабінетові Міністрів України:
- Група підтримки реформ.
При Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:
- Цільова команда реформ (на заміну Експертній раді з питань децентралізації, місцевого самоврядування та регіональної політики).
- Центральний Офіс реформ.
- Регіональні Офіси реформ.
- Проектний офіс секторальної децентралізації.
Варто зауважити, що подібні штаби обходяться недешево. Так, річний бюджет Проектного офісу при Президентові України складає 1,5 млн. євро. І хоча це кошти Європейського банку реконструкції та розвитку та все ж…
І – замість висновків.
На жаль, в Україні немає єдиного центру реформи децентралізації. За словами одного із ідеологів реформ – Анатолія Ткачука: «в результаті незбалансованості реформи децентралізації і відсутності єдиного її центру, в реформі утворилися «чорні діри». Керівники міністерств і відомств не зустрічаються, про якусь узгодженість пропозицій, позицій, законопроектів сьогодні не йдеться. Тобто й тут ми не пішли за ідеальним планом проведення реформ такого масштабу. Тому, знову ж таки, поки що чіпляємося за те, що є. А є основне – концепція реформи прийнята на рівні Уряду. Тому ми дуже тісно працюємо з Міністерством регіональної політики. З багатьох позицій нас чують, і наші законопроекти рухаються. Але без єдиного центру реформи вирішувати проблеми дедалі складніше».
Блог Олександра Софія на ZAXID.NET