Починаючи з квітня 2014 року в Україні триває реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади.
Ключовим на даному етапі є формування спроможного базового рівня – громад. Наразі це відбувається шляхом добровільного об’єднання сільських, селищних та міських рад та передачі об’єднаним громадам значних повноважень та ресурсів з, як правило, районного рівня. На сьогодні в Україні створено 366 об’єднаних громад та ще в 47 вибори відбудуться 30 квітня. За інформацією Міністерства регіонального розвитку, зараз на фінальній стадії формування знаходяться ще 102 потенційні об’єднані громади.
Важко жити в час реформ
Українське місцеве самоврядування переживає період «паралельного» функціонування об’єднаних громад, які перебрали повноваження у сфері освіти, охорони здоров’я, культури тощо та районних структур, які де-факто здійснюють такі ж повноваження на «необ’єднаній» території. Практика свідчить, що навіть в дуже «просунутих» районах, де активно створюються об’єднані громади, залишається кілька «необ’єднаних» громад – т. зв. «залишенці».
Це означає, що в структурі районної державної адміністрації повинні зберегтися органи, які забезпечують надання послуг для таких громад. Для прикладу, раніше районний відділ культури працював для 40 сільських та міських рад, а зараз, скажімо для 3-4, які не об’єднались. Зрозуміло, що скорочуються видатки на утримання, а дуже часто й «живі» працівники. Крім того, такий «неповний» район часто є банально фінансово не спроможним – не може виконувати покладені на нього функції.
Аналогічно, ситуація стосується й представницьких органів – районних рад. Ще в 2015 році експерти рекомендували не проводити чергові вибори в районні ради, межі районів яких повністю співпадають з межами однієї ОТГ. Оскільки потреби для функціонування таких районних рад просто не було.
Питання районного рівня є дуже політизованим, бо саме районні ради є базовими елементами в політичній мозаїці як провладних, так і опозиційних партій. А районні державні адміністрації є «стовпами державної вертикалі» на місцях. Через це логічне питання «що робити зі старим районом?» піднімається дуже неохоче.
Законопроект від експертів
14 квітня відбулася публічна дискусія “Чи потрібні райони, більшу частину території яких покрито об’єднаними громадами?”, яка фактично була покликана презентувати ключові норми законопроекту «Про порядок утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж районів».
Основна ідея така: якщо більше половини населення входить в об’єднані громади та/або центр району входить в об’єднану громаду, відбувається об’єднання районів. Депутати районної ради того району, що ліквідується, переходять до того, до якого приєднується, до наступних виборів. А голова ради цього району стає заступником голови об’єднаного району.
Зміна меж районів без ліквідації району (районів) може здійснюватися в разі утворення об’єднаної громади, яка включає в себе території суміжних районів, але при цьому не виникають підстави для ліквідації району. В такому випадку депутати районної ради продовжують свої повноваження до наступних чергових виборів.
Реорганізація районних державних адміністрацій, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади здійснюється у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Експерти очікують прийняття законопроекту ще на весняній сесії, з тим, щоб бюджет на наступний рік розроблявся та був схвалений на іншій територіальній основі.
Що ж Львівщина?
Питання функціонування районного рівня на Львівщині вперше піднялося в кінці 2015 року. Тоді в Самбірському районі було створено 8 об’єднаних громад, які зайняли понад 60% площі території району. Дефіцит районного бюджету, нестача коштів на фінансування навіть захищених статей – це все характеризує районний бюджет 2016 року. В результаті в районі було проведено ряд жорстких заходів – реорганізовано мережу закладів охорони здоров’я, примусово розформовано центральну бібліотечну систему та ін.
Наразі в районі є 14 «необ’єднаних» громад, але об’єднавчі процес продовжуються, зокрема в т. ч. «Рудківській зоні». А також з великою ймовірністю найближчим часом на вибори піде Воютицька об’єднана громада, якій ЦВК протягом 2015-2016 років відмовляла в оголошенні виборів через, те що вона об’єднала громада Самбірського та Старосамбірського районів.
Лідером у 2016 році щодо об’єднання громад був Мостиський район, де було створено 3 об’єднані громади та ще 15 сільських рад залишилось необ’єднаними. При цьому було створено об’єднану громаду навколо районного центру (детальніше в додатках)
На початку 2016 року була створена Ходорівська об’єднана громада Жидачівського району, яка «жити по-новому» розпочала з 2017 року. Таким чином, на сьогодні в районі є 3 об’єднані громади та ще 15 «необ’єднаних» органів місцевого самоврядування, включаючи районний центр (детальніше в додатках).
В інших районах частка території чи населення об’єднаних громад не перевищує 30% (в Миколаївському, з врахуванням створення Розвадівської об’єднаної громади).
Замість висновків
Наразі лише 3 райони Львівщини потрапляють під дію законопроекту щодо ліквідації (об’єднання) районів. Але важливо розуміти, що після прийняття законопроектів №4772 («олійна пляма») та №5520 (про вибори в громадах, розташованих в суміжних районах) процес формування об’єднаних громад (напевне) набуде лавиноподібного характеру. Тобто у жовтні, ми потенційно можемо говорити про значно більшу кількість районів.
Законопроект важливий та дещо революційний, тому його політична доля може бути складною. Скажімо, закон №4772 ухвалювали близько року. Крім того, в ході обговорення в законопроект можуть бути внесенні зміни, інколи досить значні.
Ще одним питанням, але вже не цього блогу (а наступних) є «хто з ким?» або «хто до кого?». Тобто який район буде приєднано до якого. Досвід формування шпитальних округів на Львівщині показав, що такі питання стають перш за все політичними, а вже потім господарськими.
Блог Тараса Баранецького на Дивись.інфо