Важливою темою дослідження є аналіз джерел фінансування культури і туризму. Які б чудові стратегії і програми щодо їх розвитку ми не розробляли – все залежить від обсягів коштів та ефективності їх використання.
Коли ми говоримо про фінансування на регіональному рівні, то варто одразу зауважити, що часто маємо на увазі лише кошти обласного та місцевих бюджетів. Однак, це неповна інформація. Насправді джерел фінансування значно більше – це і державні кошти, якими розпоряджаються галузеві міністерства, і державні цільові програми та субвенції, і міжнародна технічна допомога. В останні роки спостерігалася тенденція до певного збільшення цих коштів, зокрема бюджет Міністерства культури та інформаційної політики України зріс із 1,5 млрд. грн. у 2014 році до 8,2 млрд. у 2020 році.
При цьому для потреб Львівської області за 2018-2019 роки Міністерством культури та інформаційної політики України було надано:
Важливо відзначити, що ці кошти інвестуються у «тверду» компоненту – капітальні ремонти, частково обладнання і передбачені виключно для об’єктів, які знаходяться у віданні міністерства. Натомість кошти Українського культурного фонду, які надаються на конкурсній основі, більш орієнтовані на «м’яку» компоненту – проведення заходів, аналітичні дослідження тощо:
Як видно із діаграм – це значне переважання проєктів міста Львова над обласними проєктами та домінування проєктів по напряму культурно-креативні індустрії над іншими напрямами.
На регіональному рівні визначальну роль у фінансуванні культури і туризму відіграють регіональні стратегії розвитку. Треба відзначити, що Стратегія розвитку Львівщини до 2020 року приділяє недостатню увагу і культурі, і туризму – по кількості проєктів культурно-мистецького спрямування їх питома вага коливається в межах 3%, а туризму – 4-5%. Аналіз реалізації стратегічних проєктів за фінансовими показниками також засвідчив їх низький відсоток виконання, що свідчить про загальну проблему всіх регіональних стратегій в Україні – коли в стратегії включаються проєкти без прогнозування джерел фінансування та реальних можливостей регіону. Це призводить до різких щорічних коливань фактичних витрат по проєктах, оскільки окремого джерела фінансування для стратегічних проєктів не існує, більшість із задекларованих джерел часто непрогнозовані, а єдиним достатньо стабільним джерелом є кошти регіонального та місцевого бюджетів.
Як видно із діаграм, на регіональному рівні також спостерігається дисбаланс у «зонах спільних інтересів» культури та туризму – практично 91% коштів спрямовується на охорону культурної спадщини і лише 9% на всі інші, зокрема: перформативне та сценічне мистецтво, образотворче мистецтво, культурно-креативні індустрії та культурні маршрути.