Культурні ресурси території Карпатського єврорегіону

Продовжуємо публікувати результати аналітичного дослідження, яке підготував Європейський діалог у рамках проєкту “Об’єднані Карпатами: співпраця українських і польських громадських організацій” в рамках конкурсу Європейське мережування та співпраця Європейської програми за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Співставлення критеріїв сертифікації Культурних Маршрутів Європи із елементами туристичної привабливості території, представлене у попередньому розділі, зокрема щодо пріоритетних сфер культурного маршруту, дає лише загальне уявлення про ступінь взаємозв’язків між ними. Вищеописане порівняння також дозволяє виділити в елементах туристичної привабливості території ті, на які варто звернути особливу увагу при визначенні оптимального культурного маршруту на території Карпатського єврорегіону. Нижче наводиться більш глибокий аналіз кожного із елементів туристичної привабливості території Карпатського єврорегіону.

Матеріальна культурно-історична спадщина

Як вже зазначалось вище, під «матеріальною культурною спадщиною» розуміються: пам’ятки, ансамблі, визначні місця, а також: вміст бібліотек, музеїв, архівів; архітектурні будівлі (церкви, монастирі, замки, палаци) та інші культурні та архітектурні пам’ятники.

Пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять сім українських культурних та природних пам’яток:

“Київ: Собор Святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра”(1990 р.)
“Ансамбль історичного центру м. Львів”(1998 р.)
Транскордонний об’єкт науково-культурної спадщини “Дуга Струве”(геодезичні пункти Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин, 2007 р.) об’єднує 10 країн: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Норвегія, Росія, Фінляндія, Швеція та Україна.
“Резиденція Буковинських та Далматинських митрополитів”(нині будинок Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 2011 р.)
“Дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі”(українсько-польська номінація, 2013 р.)
“Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора”(2013 р.)
“Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи”(2007 р.)

Серед цього списку 4 пам’ятки (№№ 2,4,5,7) розташовані на території Карпатського єврорегіону, із яких “Ансамбль історичного центру м. Львів”, “Резиденція Буковинських та Далматинських митрополитів” та “Дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі” належать до категорії «матеріальна культурно-історична спадщина». Також до Попереднього списку (перелік важливих культурних і природних об’єктів, що пропонуються включити до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) Уряд України у 2021 році запропонував внести 17 об’єктів, серед яких відсутні пам’ятки, розташовані на території Карпатського єврорегіону.

Коротка інформація про пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Карпатського єврорегіону наведена у Додатку 2.

Також до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входить 8 культурних та природних пам’яток у Словаччині, 17 – у Польщі, 8 – в Угорщині, Румунії – 9 (Детальний перелік наведено у Додатку 2.1). Із 42 пам’яток, 9 розташовані на території Карпатського єврорегіону, а саме:

Церкви Молдови – повіт Сучава, Румунія.
Стародавні та споконвічні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи – повіт Сучава, Румунія, Підкарпатське воєводство, Польща, Кошицький та Пряшівський краї, Словаччина.
Національний парк Хортобадь – Пуста – медьє Гайду-Бігар, Угорщина.
Історико-культурний ландшафт Токайського винного регіону – медьє Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина.
Печери Аггтелекського карсту та Словацького карсту – медьє Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина.
Бардейовський міський заповідник – Пряшівський край, Словаччина.
Левоча, Спішський Град і пов’язані з ним пам’ятки культури – Пряшівський край, Словаччина.
Дерев’яні церкви словацької частини Карпатського краю – Пряшівський край, Словаччина.
Дерев’яні церкви Південної Малопольщі – Підкарпатське воєводств, Польща.

Пам’ятки національного значення

Аналіз державного реєстру нерухомих пам’яток України засвідчив, що на території українських Карпат (4 області Західної України – Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька) розташовується 148 пам’яток національного значення, а саме:

Львівська область – 45 пам’яток, у тому числі – 23 пам’ятки у м. Львові;
Івано-Франківська область – 31 пам’ятка;
Закарпатська область – 54 пам’ятки;
Чернівецька область – 18 пам’яток.

У порівнянні з іншими регіонами України саме тут сконцентровані такі пам’ятки як:

історичні об’єкти, зокрема будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі) та визначні місця, пов’язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
об’єкти архітектури – будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
об’єкти монументального мистецтва – твори образотворчого мистецтва;
об’єкти садово-паркового мистецтва.

Серед означених категорій найбільш питома вага припадає на пам’ятки архітектури, особливо сакральної архітектури. Перелік та інформація щодо пам’яток національного значення українських Карпат наведена у Додатку 3.

Польща

Пам’ятка історії – у Польщі одна з чотирьох форм охорони пам’яток культурної спадщини разом з Реєстром пам’яток, Парком культури та пам’ятником, встановленим згідно з генеральним планом окремого населеного пункту. Об’єкти, що відносяться до пам’яток історії, є в реєстрі пам’яток, який веде Інститут національної спадщини, і підлягають охороні. Підставою для занесення об’єкта до списку пам’яток історії є подання президента Польщі. На сьогодні у Польщі налічується 53 пам’ятки історії, із них у Підкарпатському воєводстві розташовані:

Ланьцутський замок.
Костьол і Монастир о. Бернардинів, Лежайськ.

Реєстр пам’яток складається із трьох частин – рухомі пам’ятки, нерухомі пам’ятки та археологічні пам’ятки. У Підкарпатському воєводстві налічується 5249 нерухомих пам’яток (всього у Польщі близько 42 тисяч) і 479 археологічних пам’яток.

Румунія

У Румунії налічується 29,5 тисяч історичних пам’яток. Із них у межах Карпатського єврорегіону 3637:

Повіт Біхор – 435 пам’яток,

Повіт Селаж – 544 пам’ятки,

Повіт Сату-Маре – 310 пам’яток,

Повіт Марамуреш – 582 пам’ятки,

Повіт Харгіта – 740 пам’яток,

Повіт Сучава – 517 пам’яток,

Повіт Ботошан – 509 пам’яток.

Словаччина

У Словаччині налічується понад 12,5 тисяч нерухомих пам’яток. Представлення нерухомих пам’яток за видами:

– Пам’ятки архітектури 7,515.

– Пам’ятки народної архітектури 1,821.

– Пам’ятки історії 1397.

– Пам’ятники історичних поселень 333.

– Археологічні пам’ятки 340.

– Технічні пам’ятки 451.

– Пам’ятники мистецтва 818.

– Разом 12675.

Із них 16% перебувають у державній власності, 24% – у муніципальній, 23% – належать церквам, 8% – юридичним особам, 29% – фізичним особам.

Загалом у національний реєстр внесено понад 17 тисяч нерухомих пам’яткових об’єктів, із них 4199 – у Кошицькому краї, 2062 – у Прешовському краї.

Угорщина

В Угорщині налічується близько 15 тисяч нерухомих пам’яток, що перебувають під охороною. Із них у межах Карпатського єврорегіону 1967 пам’яток:

Медьє Боршод-Абауй-Земплен – 704 пам’ятки.
Медьє Гайду-Бігар 229 пам’яток.
Медьє Гевеш 466 пам’яток.
Медьє Яс-Надькун-Сольнок 208 пам’яток.
Медьє Саболч-Сатмар-Береґ 360 пам’яток.

Історичні ареали історичних населених місць

Законом України «Про охорону культурної спадщини» дано визначення історичного ареалу населеного місця – як частини населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типової для певних культур або періодів розвитку. Історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Серед 163 ареалів, занесених до цього переліку, 45 населених місць відноситься до Карпатського регіону.

Характерною особливістю цих ареалів є те, що вони достатньо добре зберегли історичне розпланування, мають пам’ятки архітектури і містобудування національного і місцевого значення, що значною мірою потребують реставраційного втручання і знаходяться у невиразній оточуючій забудові, яку формують одиничні збережені історичні значні і рядові будівлі та переважно сучасні, і в багатьох випадках малоцінні, дисгармонуючі.

Тому актуальною проблемою є вирішення одночасно питань збереження і відновлення об’єктів культурної спадщини, підвищення їх цінності та якості їх оточення, гармонійного поєднання автентичного і сучасного в забудові історичних центрів.

Перелік історичних ареалів населених місць Карпатського єврорегіону наведено у Додатку 4 .

Пам’ятки місцевого значення

Аналіз державного реєстру нерухомих пам’яток України засвідчив, що на території українських Карпат розташовується 2740 пам’яток місцевого значення, а саме:

Львівська область – 1950 пам’яток, у тому числі – 1861 пам’ятки у м. Львові;
Івано-Франківська область – 49 пам’яток;
Закарпатська область – 44 пам’ятки;
Чернівецька область – 697 пам’яток.

Характерним для Львівської і Чернівецької областей є той факт, що основна кількість пам’яток місцевого значення розташовані на територіях міст Львів (95% від загальної кількості пам’яток в області) та Чернівці (72%). Окрім м. Львова, найбільшими ареалами пам’яток у Львівській області є міста Белз, Дрогобич, Буськ. В основному це пам’ятки архітектури – житлові та публічні будинки, сакральні споруди та комплекси, вілли, а також – пам’ятки історії, монументального мистецтва, археології. На Івано-Франківщині більшість пам’яток сконцентровані на території Національного заповідника «Давній Галич» (с. Крилос та м. Галич), які представляють собою комплекс пам’яток історії та культури стародавнього Галича та Галицько-Волинської держави ХІІ-ХІІІ ст. Для Закарпаття характерним є те, що пам’ятки в основному складають сакральні споруди у сільських населених пунктах.

Музеї

В Україні нараховується близько п’яти тисяч різноманітних музеїв. За роки після відновлення незалежності кількість музеїв збільшилось більше, ніж удвічі. За своїм профілем музеї поділяються на природничі, історичні (загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні, етнографічні), літературні, художні (образотворчого, декоративно-прикладного, народного, сучасного мистецтва), мистецькі (театральні, музичні, музеї кіно), науково-технічні, комплексні (краєзнавчі, екомузеї), галузеві тощо.

Музею, що є у державній чи комунальній власності, який має музейні колекції загальнодержавного значення, набув міжнародного визнання і є провідним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом у відповідних профільних групах музейної мережі України, у встановленому законодавством порядку може бути надано статус національного музею України.

Впродвж останніх років відкрилися тисячі приватних музеїв. Особливо багато приватних музеїв у Карпатах, в місцях туристичного паломництва. Музеї відкриті в приватних хатах на базі власної колекції, наприклад Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика (смт. Верховина).

В контексті туристичної привабливості територій особливо цікавими є наступні категорії музеїв.

Музеї-заповідники – музеї комплексного типу просто неба, що володіють особливою цінністю й отримали статус заповідників згідно з постановами урядових органів країни. Вони створюються шляхом музеєфікації винятково цінних територій, ансамблів, комплексів і окремих пам´яток історії, культури чи природи. Для музеїв-заповідників характерні такі форми культурно-освітньої діяльності, як музейні свята (зокрема, фольклорні, пов´язані зі святкуванням традиційного народного календарного циклу, та музичні), воєнно-історичні реконструкції, майстер-класи народних промислів, екостежки, дитячі археологічні табори тощо.

Замки-музеї та палаци-музеї – це поширені види ансамблевих музеїв, що створюються шляхом музеєфікації фортифікаційного, стильово-архітектурного, інтер´єрного, ландшафтного та археологічного комплексу замків чи палаців. Нині замки й палаци-музеї – це комерційно найуспішніші й найпопулярніші об´єкти як внутрішнього, так і міжнародного туризму. Однак, більшість з них перебувають у вкрай занедбаному стані й проблема їхньої музеєфікації залишається гостро актуальною.

Музеї-садиби – це найпоширеніший вид ансамблевих музеїв України. Усередині садиби відтворюється обстановка житлового будинку і створюються історико-біографічні експозиції, що знайомлять відвідувачів із життям та творчістю видатної особистості, яка тут колись жила. Прагнення представити садибу в її цілісності ставить перед музейними працівниками завдання: відновити сад, подвір’я, надвірні прибудови, малі архітектурні форми та ін. Нерідко до складу території музею-садиби включаються прилеглі природні ландшафти, історично пов’язані із цією садибою.

Музеї-монастирі. У музеї-монастирі головними об’єктами збереження й експонування є матеріальна і духовна спадщина монастиря, а також представлена у збірках музею і зв’язана з діяльністю цього монастиря палітра рухомих і нерухомих пам’яток історико-культурної спадщини. Сьогодні як об’єкт музеєфікації розглядається не лише ансамбль монастиря, але й саме історико-культурне середовище та історичні форми людської діяльності. Тому стосунки між музейною адміністрацією та Церквою (чернечою спільнотою) повинні ґрунтуватися на принципах взаємодоповнюючого співіснування. Таке співіснування на основі взаємних інтересів збереження історико-культурної цінності пам’яток допускає часткове повернення окремим об’єктам їхніх споконвічних функцій, що не суперечать вимогам схоронності спадщини.

Музеї-храми. Цей вид музеїв почав з’являтися в умовах поширення масового фізичного нищення комуністами церков. Для того щоб врятувати від руйнації найвидатніші храми, освічені діячі того часу робили все можливе, відстоюючи тезу про організацію у храмах музеїв історії та “наукового” атеїзму. З 1990 р. триває зворотний процес повернення Церкві храмів – переведення із них музейних експозицій та фондів в інші приміщення. Музей-храм визнається прогресивною формою збереження національної сакрально-мистецької спадщини.

Характер експозиції в музеї-храмі визначається ступенем схоронності пам’ятки. При низькому рівні схоронності проводяться часткові реставраційні роботи, спрямовані на часткове відтворення автентичних рис інтер’єру, на доповнення до них створюється типологічна експозиція храмового інтер’єру визначеної історичної епохи. У повністю відбудованих музеях-храмах максимально зберігаються риси справжнього інтер’єру, що доповнюється інсталяціями меморіальних пам’яток та інформацією про історію храму, його художні особливості, етапи реставрації тощо.

Статус музеїв-храмів в Україні набувають більшість дерев’яних церков XVII –XIX ст. Як вже зазначалось вище, до 7-ми пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні входить пам’ятка «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України і Польщі».

Музеї-кладовища. У музеї-кладовищі головними об’єктами збереження й експонування є меморіальні погребальні ансамблі як місце успіння визначних суспільних діячів минулого та як високохудожні пам’ятки мистецтва. Серед визначних українських музеїв цього типу Личаківський цвинтар у Львові.

Музеї-майстерні – це спільна назва двох подібних за змістом і принципами музеєфікації підвидів ансамблевих музеїв: персоніфікованих музеїв-майстерень видатних митців; типологічних музеїв-майстерень людських ремесл. У меморіальному музеї-майстерні зберігаються та експонуються доробки митця, його незакінчені роботи, створюються історико-біографічні експозиції. Взірцем меморіального музею-майстерні в Україні є Музей Івана Георга Пінзеля у Львові, де зібрано унікальні барокові дерев’яні скульптурні шедеври цього всесвітньо відомого українського майстра XVIII ст.

Типологічний музей-майстерня створюється шляхом об’єднання музею та ремісничої майстерні й відтворення робочої обстановки, стародавніх верстатів, механізмів і технологій народних промислів: гончарства, ткацтва, ковальства, різьблення по дереву, лозоплетіння, вишивки, писанкарства, виготовлення іграшки тощо. Нерідко це так звані живі музеї – особистість народного майстра, який займається улюбленим ремеслом, представляє головний інтерес для туристів і виступає як чільний експозиційний об’єкт музеєфікованого ансамблю майстерні. В українських музеях-майстернях народних ремесл туристи зазвичай мають можливість пізнавати сам процес творчої праці майстра, виготовити виріб своїми руками (або взяти активну участь у його створенні), також, як правило, вироби народних умільців у таких майстернях не лише експонуються, а й продаються туристам.

Характерні атракційні музеї-майстерні народних промислів діють у Закарпатті: Кузня-музей «Гамора» в с. Лисичевому Хустського району, Музей ткацтва у с. Великі Береги Берегівського району,.

Музеї-кав’ярні (паби, трактири, корчми, винні підвали та ін.) – це дуже поширений у країнах Європи вид ансамблевих музеїв, створених шляхом часткової музеєфікації історичного дизайнерсько-побутового середовища та його старожитньо-меморіальних елементів з метою відтворення та збереження традиційного ансамблю й самої атмосфери «старих добрих часів». Експозиція цих музеїв покликана розкривати історико-культурну цінність того чи іншого закладу як пам’ятки історії й діючої туристичної атракції. Характерним прикладом такого є музей-корчма «Гражда» у Трускавці.

У музеї-кав’ярні чи пабі головним об’єктом збереження й експонування є ексклюзивна старожитня атмосфера сервісу. За кордоном такі музеї є одними з найпопулярніших місць для туристів. В Україні музеї цього виду тяжіють до її західних областей, де непоодиноко збереглися традиції гостьового сервісу періоду кінця XIX – першої половини XX ст. (епоха Австро-Угорської імперії, чехословацького та польського врядування). Оригінальні ансамблеві музеї-кав´ярні мають здатність «виникати» і без будь-яких історико-матеріальних передумов. Переконливий приклад організації такого принципово нового музею-атракції – Музей гумору «Деца у нотаря» в Ужгороді.

У Додатку 5 наведений перелік скансенів Карпатського регіону.

Важливо зазначити, що одним із шляхів ефективної модернізації музеїв є застосування інноваційних форм роботи музеїв, що зможуть зацікавити та привабити нових відвідувачів, а також поєднання зусиль музейної і туристичної галузей, що дозволить не лише популяризувати музеї серед населення, а й залучити нові фінансові надходження. Зокрема, варто згадати таке явище як музейний туризм, специфіка якого полягає в ефективному використанні туристичного потенціалу музеїв і територій, які до них прилягають, з метою пропаганди національного надбання та сприяння входження України у європейський музейний простір.

Польща

Державний реєстр музеїв – список музеїв, які визнані польським Міністерством культури та національної спадщини Польщі як такі, що мають важливе культурне та національне значення, що відповідають певним критеріям музейних стандартів або національних заслуг. Наразі до Державного реєстру внесено 123 музеї. З них у Карпатському єврорегіоні (Підкарпатське воєводство) розташовані:

Музей народної культури у Кольбушеві.
Національний музей перемишльської землі, м. Перемишль.
Музей народної архітектури у Саноку.
Краєзнавчий музей у Стальовій Волі.
Підкарпатський музей, м. Кросно.
Ланьцутський замок, м. Ланьцут.
Жешувський краєзнавчий музей.

За даними статистичного порталу Statista у Польщі налічується 1233 музеї. У Підкарпатському воєводстві розташовано 27 регіональних музеїв. Поряд з музеями, що фінансуються з бюджету держави або воєводства, є також

повітові музеї,
гмінні музеї,
громадські музеї,
приватні музеї,
церковні музеї.

Словаччина

За даними порталу Museum.SK у Словаччині налічується 166 музеїв. З них у Прешовському краї 23 музеї, у Кошицькому краї 14 музеїв. У Додатку 5.1 наведений перелік музеїв Прешовського і Кошицького країв.

Румунія

Онлайн-база даних музеїв Румунії налічує 1043 музеї. Із них можна виокремити найбільш відомі, розташовані у Карпатському єврорегіоні:

Повіт Біхор – 4 музеї,

Повіт Селаж – 2 музеї,

Повіт Сату-Маре – 5 музеїв,

Повіт Марамуреш – 4 музеї,

Повіт Харгіта – 11 музеїв,

Повіт Сучава – 27 музеїв,

Повіт Ботошан – 3 музеї.

Детальний перелік музеїв Карпатського єврорегіону у Румунії наведено у Додатку 5.2.

Угорщина

За даними статистичного порталу Statista в Угорщині налічується 810 музеїв. Із них у межах Карпатського єврорегіону розташований 61 музей (Детальний перелік наведено у Додатку 5.3.)

У Додатку 5.4. наведено перелік музеїв-скансенів у Польщі, Словаччині, Румунії, Угорщині, розташованих у межах Карпатського єврорегіону.

Нематеріальна культурно-історична спадщина

Як вже зазначалось вище у Конвенції ЮНЕСКО термін «нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління і постійно відтворюється.

У методичній розробці «Нематеріальна культурна спадщина України» Українського центру культурних досліджень подано детальний опис основних сфер нематеріальної культурно-історичної спадщини (НКС) у значенні Конвенції ЮНЕСКО та алгоритм легалізації НКС у Національному переліку, який почався формуватися у 2012 році, а офіційно узаконено Наказом Міністерства культури України «Про затвердження Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» у 2018 році. Нові елементи НКС України включаються до Національного переліку на підставі рекомендацій Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини, яка діє при Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Станом на 01.09.2020 р. до Національного переліку включено 26 елементів НКС. Із цього переліку на території Карпатського єврорегіону зареєстровано 5 елементів – «Традиція Косівської мальованої кераміки, «Традиція гуцульської писанки», «Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області», «Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській територіальній громаді», «Карпатське ліжникарство». Їх короткий опис наведений у Додатку 6.

Важливо також відзначити, що для забезпечення більшої наочності нематеріальної культурної спадщини, сприяння поглибленню усвідомлення її значення та заохочення діалогу на основі поваги до культурного різноманіття складається, оновлюється та публікується Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства (Lists of Intangible Cultural Heritage) та Реєстр належних практик захисту (Register of good safeguarding practices). На кінець 2019 року до списку включено 549 елементів нематеріальної культурної спадщини 127 країн, у тому числі із України – Традиція косівської розписної кераміки; Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості; Козацькі пісні Дніпропетровщини; Орнек. Також до списку включено практики:

Польща

Соколине полювання, жива спадщина людства.
Традиція квіткових килимів для процесії Тіла Христового.
Культура бджільництва дерев.
Традиція вертепу (шопки) у Кракові.

Словаччина

Соколине полювання, жива спадщина людства.
Blaudruck/Modrotisk/Kékfestés/Modrotlač, друк та фарбування тканин за допомогою індиго.
Дротарство, ремесло та мистецтво.
Багатоголосний спів Хорехронії.
Ляльковий театр у Словаччині та Чехії.
Культура волинки.
Музика Терхової.
Фуджара та її музика.

Румунія

Культурні обряди, пов’язані з 1 березня.
Традиційне виготовлення килимів у Румунії та Республіці Молдова.
Хлопчачі танці в Румунії.
Майстерність кераміки Хорезу.
Чоловіча група Colindat, різдвяний ритуал.
Дойна (ліричний, урочистий поспів імпровізований і спонтанний).
Ритуал Калуш.

Угорщина

Соколине полювання, жива спадщина людства.
Blaudruck/Modrotisk/Kékfestés/Modrotlač,друк та фарбування тканин за допомгою індиго.
Охорона народної музичної спадщини концепцією Кодай.
Народне мистецтво Матьо, вишивка традиційної громади.
Метод Танчаза: угорська модель передачі нематеріальної культурної спадщини.
Урочистості в Бусі в Мохачі: масковий звичай карнавалу кінця зими.

Також в регіонах створюються місцеві переліки елементів НКС, елементи яких мають перспективу бути включеними до Національного реєстру. Серед більше як 160 елементів НКС регіонального і місцевого значення більше 27 елементів зафіксовано на території Карпатського регіону, опис яких наведений у Додатку 7. На базі цих осередків НКС, як правило проводяться фестивалі, як наприклад фестиваль «Яворівська забавка» (Львівська область), мета якого – відродження, збереження й розвиток українських народних традицій з виготовлення забавок, популяризація традиційних народних ремесл.

Міністерство культури та інформаційної політики України всіляко намагається підтримати процес збереження та охорони нематеріальної культурної спадщини, зокрема через присудження щорічних премій, які присуджуються фольклористам, етнографам, дослідникам, науковцям, збирачам-ентузіастам, фольклорним колективам, солістам (вокалістам, інструменталістам та танцюристам), майстрам-викладачам та керівникам дитячих творчих шкіл народних художніх промислів, які своєю діяльністю сприяють виявленню, фіксації, збереженню та популяризації етнокультурної спадщини та регіональних особливостей українського народу.

Подієві ресурси

Основні види подієвих ресурсів були представлені у таблиці 2 розділу 2 цього дослідження. Даний вид ресурсів не підлягає традиційному кількісному вимірюванню. Можна говорити лише про міру впливу подієвих ресурсів на створення туристичної привабливості території, формування туристичних потоків, яка насамперед залежить від реклами події та піар-акцій навколо неї. Це вказує на те, що «подія», яка використовується у туризмі величезною мірою залежить від суспільних вподобань, від моди й уяви про престижність заходу. Велике значення має постійність і періодичність проведення заходів.

В Україні поступово формується культура відродження, створення, накопичення і використання подієвих ресурсів. Аналіз єдиного Календаря туристичних подій України, створеного у 2016 році, продемонстрував значну невідповідність його інформації даним обласних туристичних сайтів. Тим не менше було виявлено основні напрями, які мають значний потенціал для розвитку подієвого туризму, зокрема – етно-культурні фестивалі, ярмарки і виставки, гастрономічні фестивалі тощо. Подієві ресурси враховуються при формуванні регіональних та місцевих стратегій як важливі чинники розвитку туризму та соціально-економічного розвитку територій.

При цьому безумовними лідерами серед видів подієвих туристських ресурсів на території Карпатського єврорегіону є етнокультурні фестивалі. Це пов’язано із всезростаючою потребою народу у відчутті особистісної приналежності до конкретної історичної спільноти, утвердженні у власній етнічній самоідентифікації, віднайденні ціннісних засад самотворчості, що є альтернативними по відношенню до нав’язуваних масовою поп-культурою. Серед культурних запитів сучасного українця – інтерес до національної спадщини, духовне відродження, засноване на традиційних цінностях.

Сучасні етнофестивалі можна умовно поділити на три групи. До першої належать заходи, що відбуваються у формі демонстрування духовно-матеріальних традицій народу у його локальному історико-етнографічному зрізі. Наприклад, Міжнародний гуцульський фестиваль, Міжнародні бойківські фестини, «Бойкіська ватра», «Лемківська ватра», «Коломийка», «На Синевир трембіти кличуть», «Гуцульська бриндзя». До другої можна віднести історичні реконструкції автентичних звичаїв і свят народу. Наприклад, «Проводи тваринників на полонини», «Обжинки», святкування Різдва чи Купайла. І, нарешті, до третьої групи належать фестивалі, що поєднують у собі презентації автентичної і сучасної культури етнічної спільноти або декількох спільнот. Наприклад «Букова віть» у Чернівцях.

За формами організації етнофестивалі можна розділити на фестивалі-ярмарки, презентації народних ремесл і промислів, концерти, фольклорні свята, релігійно-обрядові фестини, фестивалі-змагання, майстер-класи народних мистецтв, історичні реконструкції давньої культури, фестивалі-видовища, професійні свята, фестивалі автентичної культури, дегустації національної кухні, національно-патріотичні дійства, народні гуляння тощо.

За місцем проведення діють два типи етнофестивалів: що мають постійну локацію і так звані «мандрівні», що кожного фестивального року проводяться в іншому місті країни, як от Міжнародний гуцульський фестиваль і Міжнародний етнофестиваль «Країна мрій». Місце проведення фестивалів першого типу зазвичай прив’язане до якогось туристичного ресурсу чи об’єкту, наприклад, місця народження видатних українців тощо. Більшість з цих заходів присвячені певному роду занять, обряду або навіть продукту і, як правило, відбуваються в традиційний час – відповідно до визначних подій в житті громади. Зазвичай ці етнофестивалі проводяться у просторі міст, формуючи національну компоненту міської культури, наприклад «Маланка-фест» (м. Чернівці), «Берегфест» (м. Берегове), «День св. Мартина» (м. Мукачево), «Карпатія» (м. Львів), «Карпатський вернісаж» (м. Івано-Франківськ), Всесвітні бойківські фестини «З чистих джерел» (м. Турка), «Петрівський ярмарок» (м. Чернівці) та інші.

Останнім часом зросла кількість етнофестивалів, що проводяться на території скансенів – етнографічних архітектурно-ландшафтних комплексів під відкритим небом з міні-музеями в окремих будівлях. Сьогодні скансени є унікальними новітніми культурно-освітніми закладами, що характеризуються поліфункціональністю. Створені на грунті музеєфікації репрезентативних фрагментів етноландшафтного середовища і об’єктів архітектурної спадщини, вони не просто працюють в режимі збереження і експонування архітектури та предметів побуту того чи іншого історико-етнографічного регіону, а й майстернею продукування нових форм і форматів популяризації культури та історії народу. Саме втіленням такої тенденції і є етнографічні фестивалі на території скансенів. Вони відрізняються поліфункціональністю, політематичністю, прагненням представити в одному форумі народну культуру в усьому багатстві її складових, що обумовлює масштабність, потужний емоційно-духовний та просвітницький потенціал цих заходів.

Важливо відзначити, що значна частина фестивалів є міжнародними – їх учасниками є етнічні групи, які проживають у різних країнах. Так, Гуцульський фестиваль – один з найбільших, найдавніших та найвідоміших фестивалів в Україні, який проводиться в різних містах Гуцульщини. Перший гуцульський фестиваль відбувся у Верховині в 1991 році. Основне завдання фестивалю – піднести проблеми гуцульського регіону до їх практичного виконання на державному рівні, привернути увагу громадськості та зарубіжжя до регіону задля його всебічного розвитку. Фестиваль «Бойківська Ватра» проводиться щорічно в різних містах і селах Бойківщини. Мета фестивалю – відродження та збереження духовної спадщини бойківського регіону, підвищення соціального і мистецького статусу автентичного фольклору, виявлення самобутніх творчих колективів, майстрів народного, декоративно-прикладного мистецтва Бойківщини. З 1990 року відомий Міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Буковинські зустрічі». Проводиться щороку з травня по жовтень в Польщі, Румунії, Угорщині та Україні (Чернівці), у фестивалі беруть участь колективи з цих країн, які культивують буковинські традиції. З 2006 року під егідою CIOFF (Міжнародної Ради Організації Фестивалів Фольклору та Традиційних Мистецтв) започаткований щорічний фестиваль «Івана Купала на Буковелі». Художні народні колективи з України, Польщі, Словенії та Румунії представляють свої традиції святкування народного свята через танці, пісні, музику та народні забави.

Окрім етнофестивалів у межах Карпатського єврорегіону України відбувається значна кількість інших фестивалів:

Гастрономічні – Свято пампуха, Свято сиру і вина, Свято кави, Свято шоколаду, Фестиваль пива (Львів), «Червене вино» (Мукачево), «Ужгородська Палачінта».
Музичні фестивалі – «Флюгери Львова», «Leopolis Jazz Fest», «LvivMozArt», «Zaxidfest» (Львів), Міжнародний фестиваль рок-музики «центр Європи» (Рахів), Фестиваль «Хори в замку» (Мукачево), «UnderHill European music festival», Івано-Франківська область.
Театральні – щорічний міжнародний фестиваль «Золотий лев», «Драбина» (Львів), «Золоті оплески Буковини» (Чернівці).
Кінофесивалі – «Wiz-Art» (фестиваль короткометражних фільмів), «Кінолев» (Львів), Трускавецький міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат».
Мистецькі – Карпатський простір (Івано-Франківськ), Фестиваль льодових скульптур (Закарпаття), фестиваль вуличного мистецтва «Арт-візія» (Коломия).
Фестивалі ремесл – «Залізний лев» (фестиваль ковальського ремесла), Львів, Свято ковалів, Івано-Франківськ.
Релігійно-обрядові – Велика коляда, Великодній ярмарок, Різдвяний ярмарок, Фестиваль писанок, Львів, «Коляда на Майзлях», Фестиваль вертепів (Івано-Франківськ), Буковинська Маланка (Чернівці).
Літературні та книжкові фестивалі – «Book Forum» (Львів), «Meridian Czernowitz» (Чернівці).
Автомобільні – «Leopolis Grand Prix» (щорічний фестиваль ретро автомобілів у Львові), «DRIVE FOR LIFE FEST» (Коломия).
Лицарські – «Срібний татош» (Чинадіївська ТГ, Закарпаття).
Дизайнерські – «Design Village» (Івано-Франківськ).

Незважаючи на велику кількість подієвих заходів, які проводяться в Україні, міжнародний статус мають лише окремі з них. Для того, щоб привернути увагу до України і Карпатського єврорегіону зокрема на світовому ринку, доцільним є виокремлення регіональних центрів фестивального туризму. Кістяком для таких центрів могли б стати наявні фестивалі, зокрема «Фестивалі Львова» та «Фестивалі Львівщини», «Фестивалі Івано-Франківська» та «Івано-Франківщини», «Фестивалі Закарпатської області», «Фестивалі Буковини», в рамках яких щороку відбувається близько 90 подій.

Польща

У Підкарпатському воєводстві щороку відбувається значна кількість подієвих заходів. Найбільш визначальним з-поміж них є:

Щорічний фестиваль «Од Русаль до Яна», присвячений Лемківщині, який проводить місцевий Музей лемківської культури, село Зиндранова.
Фестиваль скла – Glass Festiwal, який організовує Центр спадщини скла у м. Кросно.
У замку, в садах, у бернардинській базиліці у Лежайську, ланьцутській синагозі та концертному залі Підкарпатської філармонії відбуваються концерти у рамках Музичного фестивалю в Ланьцуті.
Фестиваль культури українсько-польського прикордоння «Фольковисько» («Folkowisko»).
Рок-фестиваль у Цешануві.
Carpathia Festival в Жешуві – місце зустрічей молодих співаків і музичних колективів з усього світу.
Багатокультурний Фестиваль «Галичина», Жешув.
Фестиваль Підліткових Хорів, Жешув.
Мистецькій міжнародний фестиваль-конкурс “Samocvity”, Перемишль.

Румунія

У Румунії в межах Карпатського єврорегіону відбуваються:

Рок-фестиваль «Північні дні», Ботошан.
Танцювальний фестиваль електронної музики, Харгіта.
Рок-фестиваль андеграундної музики зі всього світу у Кам’яному замку, Сучава.
Музичний фестиваль «Plopstock», Сату-Маре.
Національний Весняний фестиваль у Хотені-Марамуреші.
Дівочий ярмарок на горі Гайна, Біхор. Це найдавніше з національних свят Румунії, барвисте свято з народними танцями калузарії та хору в традиційних вбраннях, музичне шоу на пастуських інструментах та великий ремісничий ярмарок.
Фестиваль великодніх яєць, Сучава. Сюди з’їжджаються майстри писанкарства з усього світу.
Довгий шлях до Веселого цвинтаря – це свято відбувається наприкінці липня у Марамуреші, і це не просто фестиваль, а національна програма, спрямована на відродження традиційного румунського села як унікальної культурної спадщини. Протягом усього заходу організовуються ремісничі майстер-класи, концерти народної музики та зустрічі зі старійшинами сіл.

Словаччина

У Словаччині в межах Карпатського єврорегіону (Прешовський і Кошицький краї) відбуваються:

Осінній фестиваль вина у Кошице. Дійство проходить у старовинній Вежі Ката.
Фестиваль кіно «Art Film Fest « у Кошице.
Міжнародний фестиваль дитячо-молодіжної творчості «Веселка миру», оголошений Всеукраїнською та Словацькою молодіжними організаціями «Серце до серця».
Різдвяний ярмарок у Прешові (фольклорний захід, гастрономічний захід, ринок, ярмарок, музичний фестиваль, заходи для дітей, концерт).
Фестиваль «Європейське народне ремесло», м. Кежмарок, Прешовський край. Свої вироби на ньому представляють найважливіші майстри традиційних ремесл не тільки зі Словаччини, але й з усієї Європи. Фестиваль доповнює велика культурна програма з виступами фольклорних ансамблів, соколятників, вуличного театру, фехтувальників, а також пропонує страви словацької національної кухні та сирний базар.
Замагурське фольклорне свято, м. Кежмарок, Прешовський край.
Фестиваль гарного смаку, Прешов – гастрономічний захід, ринок, базар, заходи для дітей, танцювальні заходи.
Біла ніч у Кошице – фестиваль сучасного мистецтва.
Фестиваль мистецтва «Use the City», Кошице. Перформанси, читання, оригінальні форми театральних вистав, виставки творів образотворчого мистецтва.
Два фестивалі, присвячені гастрономії, у Кошице: Gurmán Fest і фестиваль вина.

Угорщина

В Угорщині в межах Карпатського єврорегіону відбуваються:

Фестиваль вина, Токай.
Фестиваль гуляшу, Сольнок.
Фестиваль вина «Бича кров», Гевеш.
Міжнародний фестиваль диксиленду (різновид джазу) у Мішкольці.
Фестиваль народної музики «Калака» у стінах діошд’єрської фортеці (Мішкольц).
Міжнародні лицарські ристалища в Егері.
Європейський народний фестиваль у Ясберені.
Загальнонаціональний зліт пастухів в Хортобадь.
Міжнародні змагання упряжок у Сільвашвараді.
Міжнародні Дні кінного спорту у Хортобадь-Мата.
Гастрономічний парад (Дебрецен).
Свято молодого вина у День Святого Іоанна (Егер).

Природні туристичні ресурси

Одним із важливих природних туристичних ресурсів є природоохоронні об’єкти, основними видами яких є заповідники (біосферні а природні), національні природні парки, заказники. Решта природно-заповідного фонду припадає на регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, дендрологічні парки.

На території карпатського регіону у Закарпатській області розташований Карпатський біосферний заповідник площею 580 км². Майже 90 % території заповідника – це ліси (переважно праліси). Флора і фауна представлена понад тисячею видів вищих судинних рослин. Тут водиться: 67 видів ссавців, 193 види птахів, 10 видів плазунів. До складу заповідника також входять 6 ботанічних заказників, 2 пам’ятки природи загальнодержавного значення, 24 пам’ятки природи місцевого значення (скелі, печери, джерела, озеро, водоспад).

Природні заповідники

Природний заповідник «Ґорґани». Площа 53 км². Розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Ґорґан – найбільш недоступної високогірної кам’янистої частини Українських Карпат. Ліси займають 84 % площі. З 13 липня 2017 року ділянка заповідника «Ґорґани» площею 753,48 га входить у світову спадщину ЮНЕСКО як один з масивів букових пралісів Карпат та інших регіонів Європи.

Природний заповідник «Розточчя». Площа 21 км². Територія заповідника представлена у Львівській області трьома підвищеннями. По її межах протікають річки Верещиця та її притока Ставчанка, на яких розташований каскад штучних водоймищ (ставів), найбільшим з яких є Янівський став площею 207 га (біля смт Івано-Франкове). На долю лісових масивів припадає 92 %, а на лучну, болотну і прибережно-водну рослинність лише 8 %.

Національні природні парки

Національний природний парк «Бойківщина», Львівська область. Площа 122 км². Створено з метою збереження генетичного, видового і ландшафтного різноманіття Українських Карпат, інших природних комплексів і об’єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення. Значну частину парку займають лісові масиви (переважно ялиця, ялина). Зростає понад 30 видів трав’янистих рослин.

Верховинський національний природний парк, Івано-Франківська область. Площа 120 км². Створено з метою забезпечення охорони природи і збереження біорізноманіття та цілісності природних комплексів Чивчинських і Гринявських гір.

Національний природний парк «Вижницький», Чернівецька область. Площа 79 км². Парк створено для збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами.

Галицький національний природний парк, Івано-Франківська область. Площа 147 км². Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних лісових та лісостепових природних комплексів Передкарпаття. Територія парку розміщена вздовж річки Дністер та пониззі його приток – річок Лімниці, Лукви, Гнилої Липи. До складу території парку включено лісові урочища (загальною площею близько 11 тис. га), водно-болотні угіддя.

Національний природний парк «Гуцульщина», Івано-Франківська область. Площа 323 км². Національний парк був створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища Покутсько-Буковинських Карпат. До складу парку входять 3 заказника, 5 пам’яток природи (у тому числі водоспад, сірководневе джерело), 7 заповідних урочищ, 1 дендропарк.

Національний природний парк «Зачарований край», Закарпатська область. Площа 61 км². ділянки НПП «Зачарований край» «Іршавка» (93,97 га) та «Великий Діл» (1164,16 га) входять у світову спадщину ЮНЕСКО як один з масивів Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи. У парку водяться такі рідкісні види тварин: карпатський благородний олень, європейська сарна, бурий ведмідь, дика свиня, європейський борсук, євразійська рись, лісовий кіт, європейський бобер, струмковий пструг і європейський харіус.

Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область. Площа 505 км². Переважна частина території парку розташована в межах абсолютних висот – 500 – 2000 м над р. м. Найвища точка України – вершина гори Говерла (2061 м над р. м.) – розташована в межах парку. Парк розташований у найбільш високому і цікавому в географічному відношенні секторі Чорногірського і Ґорґанського масивів. Основна частина його території охоплює верхів’ї річки Пруту і її приток, решта – в басейні Чорного Черемошу. Особливий дар природи національного природного парку – це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою та слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин. З цими об’єктами тісно пов’язані рекреаційно-лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національного парку.

Національний природний парк «Королівські Бескиди», Львівська область. Площа 90 км². Створений з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів Українських Карпат у північній частині масиву Верхньодністровські Бескиди, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Особливу цінність мають лісові масиви, серед яких є ділянки з насадженнями понад 100 років.

Національний природний парк «Північне Поділля», Львівська область. Площа 156 км². Територія належить до фізико-землеписних районів Гологір та Вороняків, що разом із Розточчям та Кременецькими горами (Тернопільська область) утворюють північно-західний край Подільської височини. На цій території утворилися неповторні осередки рослинних видів, а також букові лісостани, що ростуть на північно-східній межі ареалу та становлять особливу цінність у загальноєвропейському мірилі. Тут бере початок річка Західний Буг, що має міждержавне значення.

Національний природний парк «Синьогора», Івано-Франківська область. Площа 107 км². Створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів гірського масиву Ґорґани (Українські Карпати).

Національний природний парк «Сколівські Бескиди», Львівська область. Площа 357 км². Парк розташований в межах моноклінально-брилового низькогір’я Сколівських Бескидів і займає його північну частину. Абсолютні висоти на території парку – від 600 до 1260 м. Найвища точка – гора Парашка (1268 м). На території парку на річці Великій Річці розташований водоспад Гуркало, а на річці Кам’янці – Кам’янецький водоспад. На території парку розташований державний історико-культурний заповідник «Тустань», а також Східницьке родовище мінеральних вод.

Ужанський національний природний парк, Закарпатська область. Площа 391 км². Національний парк розташований на північному заході Закарпатській області і є складовою частиною першого у світі тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати», який включено до Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Національний природний парк «Хотинський», Чернівецька область. Площа 94 км². Головна частина території парку, площею 3784,1 га, практично вся представлена ландшафтами крутосхилів каньйонної долини Дністра та його правих приток з листяними лісами та лучно-степовими асоціаціями. На стрімких схилах каньйону в місцях відслонення гіпсів та вапняків досліджено понад 30 невеликих печер. В околицях с. Гринячка розташований один із найвищих (30 м) водоспадів Буковини.

Національний природний парк «Черемоський», Чернівецька область. Площа 71 км². На території парку «Черемоський» під державною опікою перебуватимуть 44 види рідкісних рослин, понад 120 видів хребетних та 5 тисяч безхребетних тварин.

Національний природний парк «Яворівський», Львівська область. Площа 71 км². Створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів в районі Головного європейського вододілу.

Регіональні ландшафтні парки

На території областей, що входять до Карпатськго регіону, розашовано 10 регіональних ландшафтних парків:

«Верхньодністровські Бескиди», Львівська область.
«Гуцульщина», Івано-Франківська область (на території знаходяться 4 водоспади, дендропарк і соляні джерела).
«Дністровський», Івано-Франківська область (включає групу водоспадів).
«Знесіння», м. Львів.
«Надсянський», Львівська область.
«Поляницький», Івано-Франківська область (включає скелі Довбуша і Гірське озеро).
«Равське Розточчя», Львівська область. На прилеглих до парку теренах розташовані відомі рекреаційно-лікувальні центри – курорти «Шкло» і «Немирів», їхні пансіонати й бази відпочинку.
«Синяк», Закарпатська область.
«Стільське Горбогір’я», Львівська область (включає комплекси печер і Стільське городище).
«Чернівецький», Чернівецька область.

Польща

У Польщі налічується 23 національних природних парки, з них у Підкарпатському воєводстві розташовані:

Бещадський національний парк. Площа 292км². Ліси покривають близько 80 % території Бещад і здебільшого зберігають свій незайманий вигляд. У 1992 році парк і навколишні його райони стали частиною біосферного заповідника «Східні Карпати» із загальною площею 2132,11 км², куди також включено сусідні райони Словаччини та України.

Магурський національний парк. Площа 194 км². Рельєф парку представлений головним чином гірським масивом Магура Вятковська з вищою точкою — горою Вяткова, висота якої становить 847 м над рівнем моря. Серед інших гори: Магура (842 м), Вєлка-Гура (719 м) і Тисова (713 м). Водні ресурси представлені річкою Віслока та її притоками. Лісом покрито 95,3% території парку.

Також у Польщі налічується 125 регіональних ландшафтних парків, з них 7 розташовані у Підкарпатському воєводстві. Крім того, станом на 2021 рік налічується 1505 природних заповідників, з яких 97 розташовані у Підкарпатському воєводстві.

Словаччина

У Словаччині налічується 9 національних парків. З них в межах Карпатського єврорегіону розташовані:

Словацький Рай. Територія отримала статус національного парку 18 січня 1988 р., а в 2000 р. Добшинська печера стає об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На території парку є безліч каньйонів, долин, печер та водоспадів. Найвищий водоспад – Завойові (Závojový vodopád), становить у висоту 70 м. Висота найвищої точки території парку (Предня-Голья) 1545 м над рівнем моря. Інша висока гора, Хавранья-Скала, становить 1153 м.

Татри. Частково розташовані у Прешовському краї. У парку 600 км пішохідних стежок і 16 обслуговуваних велосипедних маршрутів. У національному парку також розташована найвища точка Словаччини – гора Герлаховський Штит (2655 м). У парку близько 300 печер, але лише одна з них відкрита для відвідування – Більянська печера.

Словацький Карст. Розташований у Кошицькому краї. Для Словацького Карсту характерні карстові форми рельєфу — улоговини, западини, підземні прірви і печери, за якими течуть річки. Найбільш закарстоване Силіцьке плато з великими (довжина до 2,5 км, глибиною до 50 м) улоговинами. Печера Силицька Лядниця з багаторічним льодом обладнана для екскурсій до глибини 79 м. Відомі також печери Гомбасекська і Барадла-Доміца (Агтелек). Остання довжиною понад 25 км, в ній виявлена стоянка людини епохи неоліту, тепер проводяться концерти органної музики. Об’єкти Словацького Карсту внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Полонини. національний парк на північному сході Словаччини, на кордоні з Польщею і Україною, в гірській системі Буковське Врхи. Є частиною об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини. Парк розташований в районі Сніна Пряшівського краю. Примикає до території Бещадського національного парку, розташованого в Польщі, разом з яким є частиною біосферного резервату «Східні Карпати». Ліси покривають близько 80% території.

П’єніни. національний парк на півночі Словаччини. Розміщений на заході гірського масиву П’єніни, на кордоні з Польщею. Розташований в межах Пряшівського краю. Парк славиться красою природи, головним чином ущелини річки Дунаєць, яка є популярним місцем рафтингу і піших походів. П’єніни пропонують також традиційні для цих місць фольклор і архітектуру, переважно в селі Червоний кляштор.

Низькі Татри. Він поділяється між Банськобистрицьким краєм, Жилінським краєм та Пряшівським краєм. Найвища вершина – Дюмб’єр (2043 м). Чотири головні словацькі річки беруть початок на вершині Кральова Голя: Ваг, Грон, Гнилець та Горнад. Парк має відмінні умови для проведення багатьох спортивних заходів. Він включає курорти Ясна, Тале, Деменовска Доліна і Чертовиця. Для громадськості відкриті наступні печери: Деменовска печера свободи, Деменовска льодова печера, Важецька печера та печера Бистра.

Румунія

У Румунії налічується 14 національних парків, з яких у межах Карпатського єврорегіону розташовані:

Національний парк Келімані – це заповідна територія, розташована в центральній і північній частині Румунії, на адміністративній території повітів: Муреш, Сучава, Харгіта і Бістрица. Парк являє собою гірську місцевість з різноманітними формами рельєфу: вершини (П’єтросул Келіманулуй – 2100 м, Гургіу – 1776 м, Харгіта – 1800 м, Лукачу – 1778 м, 12 Апостолі – 1760 м, скеля Чоматлі, 1,300 м). Тут наявні долини, ущелини, поляни з природними територіями, вкритими лісами, пасовищами та луками.

Національний парк Біказські ущелини – Хешмаш розташований на північному сході Румунії, в гірському ланцюзі Східних Карпат. Територія резервації входить до складу повітів Нямц і Харгіта. Найважливішими геологічними об’єктами парку є: Ущелини Біказ (Bicaz Gorges), глибокий каньйон, виритий річкою Біказ, Червоне озеро – природне озеро дамби, гори Хешмаш.

Національний парк «Гори Родна» – заповідна територія, розташована в Румунії, на адміністративній території повітів Бістрица-Несеуд, Марамуреш і Сучава. Являє собою гірську місцевість (хребти, гірські вершини, цирки, тріщини, печери, морени, джерела, долини, ліси та пасовища), де приховується велика різноманітність видів флори та фауни, деякі з них охороняються законом.

Крім того, у Румунії налічується 17 природних парків, з яких в межах Карпатського єврорегіону розташовані: Апусені (Західні Румунські гори), Чефа, Гори Марамуреш.

Угорщина

В Угорщині налічується 10 національних парків, понад 15 заповідників і понад 250 заповідних територій. Національний парк Хортобадь є найбільшим безперервним природним луком у Європі та найстарішим національним парком Угорщини. Він розташований у східній частині Угорщини, в межах Карпатського єврорегіону, на рівнині Альфельд. Створено в 1972 році. Є лужні луки, перерізані болотами. Вони мають велике значення, оскільки тут є рибні ставки. Однією з найбільш видовищних пам’яток парку є осіння міграція журавлів. Деякі відомі угорські види тварин живуть у національному парку Хортобадь, наприклад, сіра велика рогата худоба, довгошерсті вівці, що живуть тільки в Угорщині, угорські коні та буйволи. Національний парк Хортобадь входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1 грудня 1999 року.

Етнічні туристичні ресурси

На території Карпатського єврорегіону проживає багато різноманітних етнічних груп, які володіють унікальними культурними надбаннями. Найбільшими є етнографічні групи гуцулів, бойків та лемків.

Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат на території історичних Мармарощини, Покуття і Буковини, в сточищі річок Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини річок. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, через Свидовець, Гуцульські Альпи і північні схили Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена – Делятин – Яблунів – Пістинь – Косів – Кути (Косівський район) – Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Старої Гути; на південному заході гуцули заселяють усю долину Тиси на північ та південь від Рахова; східна межа Гуцульщини – лінія Вижниця – Берегомет – Мигове – Банилів-Підгірний. Частина Гуцульщини залишилась в теперішній румунській частині Мармарощини та південній Буковині. Карта розселення гуцулів представлена на Рисунку 5.

Гуцульщина як край народних ремесл, унікальної етнокультури та мальовничої природи високогір’я Карпат користується достатньою популярністю туристів. Популяризації гуцульської культури присвячені традиційні фестивалі, функціонують етнографічні музеї, спеціалізовані сільські садиби. Народні промисли Гуцульщини розвиваються під егідою низки громадських організацій, сформовані та легалізовані відповідні інноваційні кластери.

Бойківщина знаходиться в південно-західній частині Львівської області, та незначних частинах Івано-Франківської та Закарпатської області. Карта розселення бойків представлена на Рисунку 6.

Бойківщина дуже перспективна із точки зору поєднання етнічного туризму із оздоровчим, екологічним, сільським та спортивним. Територія проживання бойків є також добре доступною для автомобільного та залізничного транспорту, адже через неї проходять міжнародні транспортні магістралі. Отже, за умови ефективного брендингу, бойківська етнокультура може значно ширше використовуватися для організації етнотуризму у регіоні.

Лемківщина знаходиться в західній частині Карпат. Карпатський вододільний хребет розділяє її на південну і північну. Східною межею південної частини вважається р. Уж. Західний кордон південної частини проходить по р. Попрад (Словаччина). Північна частина починається від р. Сян (Польща) на сході до р. Попрад та р. Дунаєць (Словаччина) на заході. Карта розселення бойків представлена на Рисунку 7.

Для проєктів відродження лемківської культури перспективним є міжнародне співробітництво та залучення іноземних інвестицій, адже окрім того, що велика частка лемків за самоідентифікацією мешкає у сусідніх країнах Євросоюзу, досить чисельною є також лемківська діаспора у США та Канаді.

У Додатку 8 наведений короткий опис основних етнографічних груп Карпатського єврорегіону.

Мережевий потенціал Карпатського єврорегіону

Сьогочасна європейська регіональна політика зосереджує свої дій на трьох основних напрямках – конвергенція, підвищення регіональної конкурентоспроможності та європейське територіальне співробітництво, яке сприяє підвищенню ефективності формування та функціонування транскордонних регіонів, у тому числі шляхом впровадження нових управлінських підходів та інноваційних технологій в діяльність транскордонних інституцій.

З розвитком інституційного середовища транскордонного співробітництва, транскордонні регіони проходили все нові щаблі власної організаційної еволюції, відійшовши від простих моделей несистематичного і часто неформального двостороннього діалогу та обміну товарами, послугами і людськими ресурсами, до формування складних поліфункціональних систем багатостороннього міжрегіонального співробітництва, що здійснюється на регулярній основі.

Однією із найбільш ефективних моделей можна вважати «єврорегіони», де у межах своєї компетенції та за згодою центральних державних органів – на базі спеціальних розширених повноважень на міжнародне співробітництво – місцеві органи влади прикордонних областей мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, реалізувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології. Єврорегіони можуть створюватися як юридична або не юридична особа, мають свою організаційну структуру та визначені джерела фінансування. Формування єврорегіонів передбачає також можливість створення організаційної структури та системи фінансування у формі міжнародних міжрегіональних асоціацій, об’єднань, консорціумів тощо.

«Карпатський Єврорегіон» є міжрегіональною асоціацією, угоду про створення якої було підписано міністрами закордонних справ України, Угорщини, Польщі та Словаччини 14 лютого 1993 року в м. Дебрецен (Угорщина). Згодом до діяльності «Карпатського Єврорегіону» долучилася також Румунія. Керівним органом «Карпатського Єврорегіону» є Рада, до складу якої входять представники 5 національних делегацій (по 10 осіб від країни) 19 адміністративних регіонів Карпатського єврорегіону.

Територіальна співпраця країн у межах Карпатського єврорегіону на сьогодні, як правило, реалізується у двосторонньому форматі на рівні «точкових проєктів», а також у рамках окремих цільових програм у транскордонній, екологічній, гуманітарній, культурній сферах. На сьогодні в рамках Карпатського єврорегіону функціонує сім робочих комісій, зокрема Комісія з питань туризму; Комісія з регіонального розвитку та охорони довкілля; Комісія з питань розвитку соціальної інфраструктури.

Координаційне забезпечення здійснюють національні представництва, що відповідальні за підтримання постійних контактів із Радою. Серед їхніх основних функцій – поглиблення дво- та багатостороннього співробітництва; сприяння реалізації проєктів, ініційованих територіальними громадами; надання інформаційної, технічної й фінансової допомоги; пошук донорів тощою Функції Національного представництва Карпатського єврорегіону в Україні з 2008 року виконує Асоціація «Єврорегіон Карпати – Україна». Єврорегіон об’єднує понад 60 органів місцевого самоврядування чотирьох Карпатських областей України.

Окрім того, в Україні діє низка державних та міжнародних програм і фондів у сфері розвитку культури і туризму, які підтримують проєкти міжнародної мобільності і міжнародної співпраці, зокрема Український культурний фонд, програми «Креативна Європа», «i-Portunus», «House of Europe», «Erasmus+».

Для Карпатського єврорегіону особливим бонусом є програми транскордонного співробітництва, в яких підтримка культури, культурної спадщини і туризму є незмінними пріоритетами упродовж більше як 20 років. На сьогодні вже затверджені програм прикордонного співробітництва у рамках Європейського територіального співробітництва на 2021-2027 роки в рамках фінансового інструменту “Сусідство, розвиток і міжнародне співробітництво” (NDICI). Завдяки значній кількості підтриманих проєктів, обов’язковим елементом яких є наявність партнерів із сусідніх країн, розташованих на території Карпатського єврорегіону, є можливість на постійній основі розвивати партнерство між інституціями в різних секторах та сферах діяльності.

Основні висновки

Аналіз ключових (з точки зору критеріїв сертифікації) ресурсів туристичної привабливості територій Карпатського єврорегіону, зокрема культурно-історичної спадщини, подієвих ресурсів, природніх пам’яток, засвідчив їх значну кількість і цінність, широкий спектр тематичного спрямування, автентичність.
На території Карпатського єврорегіону знаходиться 4 пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО із 7-ми, зареєстрованих в Україні.
Перелік нерухомих об’єктів культурної спадщини як національного, так і місцевого значення, продемонстрував їх широку географію на території Карпатського єврорегіону з окремими місцями концентрації, зокрема м. Львів.
Все більшу роль в туристичній привабливості як України в цілому, так і Карпатського єврорегіону зокрема, відіграють музеї, кількість яких впродовж останніх років значно зросла. При цьому важливо відзначити, що окрім класичних форматів (музеї-заповідники, замки-музеї, музеї-храми) все більше музеїв модернізуються (створюються нові) у сучасних форматах, зокрема музеї-скансени, музеї-майстерні тощо.
Окрім матеріальних об’єктів культурної спадщини територія Карпатського єврорегіону вирізняється значною кількістю і різнобарвністю об’єктів нематеріальної культурної спадщини національного, регіонального та місцевого значення.
Не менш значимим фактором туристичної привабливості території є подієві ресурси, які не підлягають традиційному кількісному вимірюванню і кількість яких в Україні бурхливо зростає. При цьому безумовними лідерами серед подієвих ресурсів на території Карпатського єврорегіону є етнокультурні фестивалі – фестивалі-ярмарки, презентації народних ремесл і промислів, концерти, фольклорні свята, релігійно-обрядові фестини.
Важливо відзначити, що значна частина фестивалів є міжнародними – їх учасниками є етнографічні групи Карпатського єврорегіону, які проживають у різних країнах – гуцули, бойки, лемки.
Територія Карпатського єврорегіону вирізняється значним мережевим потенціалом – наявністю транскордонних інституцій, які забезпечують широкий спектр напрямків співробітництва сусідніх країн. Лідером такого мережування є міжрегіональна асоціація «Карпатський Єврорегіон», що об’єднує країни КЄР – Україну, Угорщину, Польщу, Словаччину та Румунію із 1993 року.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».

Коментарі