Ми вже чимало розповідали про проєкт, який ГО «Європейський діалог» реалізує завдяки підтримці Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» – «Стратегічне планування справедливої трансформації вугільних громад Львівщини».
В рамках цього проєкту ми не лише допомагаємо трьом громадам Львівщини, що входять до Шептицького вугільного мікрорегіону – Белзькій, Великомостівській та Добротвірській – розробляти плани заходів на 2026-2027 роки із реалізації їхніх стратегій, готувати звіти про стратегічну екологічну оцінку до цих планів заходів та розробляти плани дій справедливої трансформації. Також одне із наших завдань – здійснити аналітичне дослідження щодо програм справедливої трансформації в ЄС, ініціатив в Україні, з акцентом на перші кроки в Шептицькому мікрорегіоні.
В цьому контексті варто зазначити, що усвідомлення взаємозалежності соціальних, економічних та екологічних процесів, а також необхідності відповідального ставлення до довкілля, почало формуватись на міжнародному рівні ще у 1970-х роках. Зростання глобальних екологічних викликів призвело до створення ключових міжнародних документів, які лягли в основу сучасного розуміння сталого розвитку. Важливим етапом стало створення Всесвітньої комісії з навколишнього середовища у 1983 році та оприлюднення доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987), яка вперше надала визначення сталого розвитку як поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів. Надалі ця концепція була розширена у «Порядку денному на ХХІ століття» (1992), Кіотському протоколі (2005), Цілях розвитку тисячоліття (2000) та Цілях сталого розвитку (2015).
Новий імпульс кліматичній політиці надала Паризьку угода 2015 року, яка не лише закріпила необхідність переходу до низьковуглецевої економіки, а й уперше на міжнародному рівні визнала справедливу трансформацію як обов’язкову складову реагування на зміну клімату. В її тексті закладено необхідність забезпечення справедливого переходу робочої сили, створення гідної праці та якісних робочих місць, з урахуванням національних пріоритетів розвитку. Водночас Європейський Союз, задекларувавши курс на кліматичну нейтральність до 2050 року в рамках Європейського зеленого курсу (2019), розпочав активне програмування регіональних політик, зокрема через Механізм справедливої трансформації (Just Transition Mechanism) – як окремий політичний і фінансовий інструмент ЄС.
В європейській практиці справедлива трансформація розглядається як відповідь на наслідки скорочення або реструктуризації вуглецевоємних секторів економіки — зокрема вугільної промисловості — з метою не лише пом’якшення соціальних ризиків, а й створення нових можливостей для економічного оновлення територій. Особливий акцент зроблено на забезпеченні того, щоб жодна людина чи громада не залишилися осторонь змін.
Сучасне розуміння справедливої трансформації ґрунтується на кількох взаємопов’язаних підходах, що випливають із міжнародного досвіду й практики ЄС:
- Територіальний підхід, що передбачає урахування локальної специфіки кожного регіону. Важливою умовою є формування індивідуальних стратегій розвитку вугільних територій на основі глибокої соціально-економічної діагностики та залучення місцевого потенціалу для диверсифікації економіки.
- Партисипативність і забезпечення участі стейкхолдерів — критичний елемент, що гарантує соціальну підтримку реформ. До процесів мають бути залучені органи влади всіх рівнів, громади, бізнес, працівники, профспілки, освітні та наукові установи, громадські організації та міжнародні партнери.
- Інтеграція політик — справедлива трансформація повинна бути узгодженою з іншими державними політиками: у сфері регіонального розвитку, освіти, енергетики, зайнятості, екології. Такий міжсекторальний підхід дозволяє уникати фрагментації зусиль і забезпечує комплексний ефект.
- Адаптивність і поступовість переходу — важлива умова для зменшення соціальних потрясінь. Регіони повинні мати можливість адаптуватися до нових умов через механізми підтримки: перекваліфікацію, створення нових робочих місць, стимулювання підприємництва, тимчасову зайнятість.
- Інвестиції у людський капітал і інфраструктуру, з акцентом на розвиток освіти, охорони здоров’я, цифрових платформ, енергоефективного житла, транспортної інфраструктури, що підвищують якість життя й економічну привабливість регіонів.
- Моніторинг, оцінка та гнучке управління, які дозволяють відстежувати результати реалізації заходів, оперативно коригувати політику і забезпечувати прозорість процесів.
Орієнтація на інновації та «зелену» економіку, що передбачає розвиток низьковуглецевих секторів — відновлюваної енергетики, переробки, ІТ, біотехнологій, креативних індустрій і туризму — як нових драйверів економіки вугільних регіонів.
Ключовим є принцип “не залишити нікого позаду”, що передбачає зосередженість на соціальному аспекті трансформації: забезпеченні гідної праці, доступу до послуг, підтримці вразливих груп і формуванні нової ідентичності громад. Важливе місце посідає також екологічна реабілітація постіндустріальних територій — рекультивація земель, очищення вод, ліквідація забруднень, що не лише покращують якість довкілля, а й створюють передумови для екологічного бізнесу та формування екосистемних послуг.
Таким чином, справедлива трансформація — це не лише механізм пом’якшення наслідків відмови від вугілля, а й стратегія довгострокового розвитку, що поєднує цілі екологічної безпеки, економічної ефективності та соціальної справедливості в рамках ширшого процесу переходу до поствуглецевої моделі.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело зображення: Укрінформ