Реформування бібліотечної системи держави є стратегічно важливим напрямком державної регіональної політики. Доведено, що вкладання коштів у розвиток бібліотечної мережі в перспективі приносить кількаразову віддачу, має безпосередній вплив на зростання валового регіонального продукту, створення нових робочих місць та зростання середньої заробітної плати.
Особливу роль публічні бібліотеки відіграють в умовах економічної, соціальної, політичної та психологічної кризи в суспільстві, адже залишаються доступним та безкоштовним джерелом отримання достовірної інформації, майданчиком, що об’єднує суспільство, виховує терпимість, місцем, де підприємці-початківці можуть отримати знання, необхідні для започаткування власної справи, де вимушені переселенці можуть отримати необхідну юридичну інформацію тощо.
Для аналізу у дослідженні були обрані публічні бібліотеки у сільській місцевості, адже саме цей тип бібліотек зазнає найбільш істотного впливу в результаті реформи адміністративно-територіального устрою та системи місцевого самоврядування.
Дослідженням встановлено, що у ключових суб’єктів реформування бібліотечної галузі відсутнє кінцеве бачення шляхів реформування бібліотечної системи України. Ця проблема викликана кількома причинами:
- Невідповідність законодавства щодо публічних бібліотек вимогам децентралізації.
- Декларативний характер стратегічних документів.
- Низька спроможність державних і регіональних програм підтримки публічних бібліотек.
У досліджені сформульовані три можливі моделі реформування української бібліотечної системи у сільській місцевості в умовах реформи адміністративно-територіального устрою та системи місцевого самоврядування:
- мережа публічних бібліотек в об’єднаних територіальних громадах функціонує у власному праві і не об’єднується з іншими інституціями громади (будинки культури, шкільні бібліотеки тощо). При цьому громади на свій розсуд оптимізують мережу бібліотек на своїй території, дотримуючись визначених стандартів, зокрема наявності у кожній громаді принаймні однієї публічної бібліотеки;
- публічні бібліотеки об’єднуються із освітянськими (шкільними) бібліотеками;
- публічні бібліотеки об’єднуються із народними домами в так звані «центри культури».
Більше про реформування української бібліотечної системи у аналітичній записці Миколи Крата та Олександра Софія: