В процесі реалізації реформи децентралізації в Україні багато говориться про польський досвід. Зокрема, в процесі формування об’єднаних громад часто як модель використовують ґміну. Львівщина, як колишня частина Речі Посполитої, вже має досвід об’єднання громад.
Територія сучасної Львівської області в 20-30-х роках ХХ століття була частинами трьох воєводств: Львівського, Станіславського та Тернопільського. Зокрема, до Станіславського воєводства належали наступні «львівські» повіти: Жидачівський, Сколівський, Стрийський та Турківський (до 1931 року), до Тернопільського – Бродівський, Золочівський, Кам’янко-Струмилівський, Перемишлянський та Радехівський повіти.
Протягом 1933-34 рр. на більшості територій Речі Посполитої (крім т.зв. «пруських воєводств») було проведено укрупнення органів місцевого самоврядування базового рівня – утворені нові сільські ґміни, які, як правило, об’єднали громади кількох сіл, а також виділені міста (міські ґміни з населенням більше 3 тис. осіб).
Після реформи (з 1 серпня 1934 року) на сучасній території Львівської області налічувалося близько 210 ґмін. Чому кількість приблизна? Справа в тому, що сучасний кордон між Україною та Польщею пройшов по території кількох тодішніх ґмін, поділивши їх. Якщо ж цю модель проектувати на сучасні українські реалії, то ця цифра зменшується ще на 20 за рахунок сільських ґмін, сформованих навколо міст (сучасний український формат об’єднання такого не передбачає).
Отже, у 1934 році на Львівщині могло б бути близько 190 об’єднаних громад (ґмін). Чи правильно було б від цієї цифри відштовхуватися при здійсненні сучасної реформи?
Вважаю, що ні. Оскільки метою сьогоднішньої реформи є не звичайне «укрупнення» сільських рад, а формування базової спроможної ланки самоврядування, на яку можна було б передати додаткові повноваження та додаткові фінансові ресурси.
Є ще одна причина, чому «не 190». Ми живемо в епоху google, смартфонів та великої кількості особистих авто. Швидкість передачі та поширення інформації порівняно з 1934 роком зросла в тисячі разів. А більшість послуг, які надають органи місцевого самоврядування є або інформаційними, або ґрунтуються на інформації. Тому, вважаю, що після теперішньої реформи на Львівщині має сформуватись зовсім не 190, десь близько 100 об’єднаних громад, кількість яких з часом дещо зменшиться.
Увагу привернула ще одна особливість «польського укрупнення» 1934 року – невелика частка дрібних ґмін: серед 130 сільських ґмін Львівського воєводства лише кожна десята мала населення менше 5 тис. осіб і приблизно така ж кількість мала площу меншу, ніж 50 кв. км. Тоді добре розуміли, що дрібна громада – це потенційні проблеми для держави та її жителів.
Нагадаю, що відповідно до Перспективного плану, затвердженого обласною радою в 2015 році,населення кожної третьої потенційної ОТГ становитиме менше 5 тис. осіб і майже стільки ж буде громад з площею менше 50 кв. км.
До речі, і об’єднання 1933-34 років не було добровільним…
Блог Тараса Баранецького на Дивись.інфо