Аналітичне дослідження громадянської участі на рівні територіальних громад: висновки та рекомендації

0

Команда аналітиків ГО «Європейський діалог» завершила роботу над аналітичним дослідженням щодо громадянської участі у прийнятті політичних рішень на рівні територіальних громад, яке здійснювалось у рамках проєкту «Посилення залученості громадян і впливу громадянського суспільства» за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА».

На першому етапі було проведено Аналітичне дослідження громадянської участі у прийнятті політичних рішень на рівні територіальних громад, у рамках якого ГО «Європейський діалог» розробила авторську Методологію оцінки громадянської участі у прийнятті політичних рішень на рівні територіальних громад.

Ця Методологія була використана для проведення емпіричного дослідження, результати якого викладені в Аналітичному звіті за результатами дослідження громадянської участі у прийнятті політичних рішень у 30 територіальних громадах Житомирської, Закарпатської та Львівської областей.

У рамках цього дослідження у 30 громадах проведені:

  • вступні ознайомчі онлайн- та офлайн-зустрічі із представниками органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства;
  • розробка та заповнення анкет окремо представниками ОМС та представниками ОГС на основі розроблених ГО «Європейський діалог» анкет-опитувальників;
  • контент-аналіз офіційних сайтів та сторінок у соціальних мережах органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства;
  • аналіз офіційних документів, опублікованих у відкритому доступі – рішення, проєкти рішень, розпорядження, стратегії, програми, статути, регламенти, положення, порядки тощо;
  • групові інтерв’ю із представниками органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства (здебільшого окремо з представниками ОМС, окремо – з представниками ОГС, у кількох громадах проведено спільні інтерв’ю), під час яких було уточнено результати анкетування;
  • розробка висновків та рекомендацій щодо механізмів підвищення рівня громадянської участі в кожній із 30 громад на основі зібраної та проаналізованої інформації.

Під час дослідження було проведено 30 вступних ознайомчих зустрічей, до яких долучилися спільно представники ОМС та ОГС у 30 громадах – загалом 232 учасники та учасниці. Представники всіх 30 органів місцевого самоврядування заповнили анкети, представники ОГС заповнили 50 анкет (здійснено цільове надсилання анкет на електронні адреси 30 місцевих рад-партнерок Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» в Житомирській, Закарпатській, Львівській областях. Місцеві ради своєю чергою здійснювали цільову розсилку анкет для громадських організацій, які зареєстровані на їхній території). Було проведено 30 інтерв’ю із представниками органів місцевого самоврядування (близько 40 учасників) та 20 інтерв’ю із представниками громадських організацій (у частині громад немає активно діючих громадських організацій, або ж ці організації не відгукнулися на пропозицію щодо інтерв’ю).

За результатами вищезазначених заходів було розроблено загальні висновки та рекомендації в розрізі 30 досліджуваних громад:

Висновки

 

  1. Рівень активності населення коливається від достатньо активного до повної пасивності. Часто активність є ситуативною та спрямованою на вирішення особистих проблем. Із початком повномасштабного вторгнення активізувалася вікова група 25-50 років. Жінки проявляють більшу активність, ніж чоловіки. ВПО, люди з інвалідністю лише в окремих громадах активні та ініціативні.
  2. Кількість громадських організацій залежить від розміру територіальної громади. Їхня діяльність сконцентрована в адміністративному центрі. Найпоширенішими напрямами діяльності активних громадських організацій є спорт, молодь, культура, допомога ЗСУ, соціально незахищеним верствам населення, збереження навколишнього середовища, мисливство та рибальство. Ветеранський рух має власні організації, але вони не настільки активні, оскільки багато їх членів на фронті.
  3. У результаті дослідження встановлено, що місцеві ради не володіють повною інформацією про кількість громадських організацій, які зареєстровані на їхній території, напрями їхньої діяльності. Це ж стосується і неформальних ініціативних груп.
  4. Органи місцевого самоврядування рідко є ініціаторами в комунікаціях із громадськими організаціями, але й не відмовляють у разі звернення до них за допомогою. Співпраця органів місцевого самоврядування та громадських організацій зводиться до реалізації спільних проєктів, заходів, надання приміщень, фінансова підтримка передбачена лише в декількох громадах.
  5. 90 % громадських організацій знають про інші організації, які працюють на території громади. 72 % співпрацюють з ними. У процесі інтерв’ю з’ясовано, що найбільш охоче об’єднують свої зусилля та ресурси волонтерські організації.
  6. Більшість громад не має повного пакету розроблених та затверджених документів, які стосуються залучення громадян. Тривалий час вони керувалися лише законодавством України в цих питаннях. Проте наразі громади перебувають у процесі розробки чи оновлення своїх статутів, що врегулює всі прогалини в громаді.
  7. У процесі проведення інтерв’ю також встановлено, що місцеві ради не розуміють важливості та функцій консультативно-дорадчих органів. Вкрай негативним є досвід і ставлення до громадських рад.
  8. Громадські організації переважно були долучені до діяльності робочих груп щодо розробки стратегій розвитку громад, нині часто залучаються до діяльності робочих груп щодо розробки Комплексного плану просторового розвитку. Щодо вразливих верств населення, то представників цих категорій населення майже не залучають до розробки планів та програм, які їх стосуються, хоча в окремих громадах створені робочі групи з безбар’єрності.
  9. Громади відзначали, що активною та ініціативною є учнівська молодь, на противагу молоді 20+. Проте, на їхню думку, вона потребує менторської підтримки. Нині формується або оновлюється склад Молодіжних рад, особливо активно – у Закарпатській області, зокрема, завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Окремі місцеві ради запроваджують стажування для молоді, створюють молодіжні простори. Учнівське самоврядування вже створене в усіх громадах, його координує відділ освіти, який є посередником між місцевою радою та учнівськими лідерами.
  10. Реалізація бюджетів участі на сьогодні призупинена через війну та брак фінансових ресурсів. Громади готові їх відновити, щойно з’явиться можливість. Шкільні громадські бюджети в більшості випадків не були впроваджені, але громади виявляють інтерес до цього інструменту.
  11. Усі громади відзначають непопулярність онлайн-інструментів, зокрема електронних петицій. Мешканці продовжують звертатися письмово до органу місцевого самоврядування під час особистих прийомів. Водночас ефективними є діалогові заходи різних форматів: діалогові сесії (Закарпатська область), діалогові зустрічі з місцевим головою, донорами (Львівська та Житомирська області).
  12. Успішність громадських консультацій, громадських слухань, опитувань мешканців залежить від того, як вони організовані, як ведеться комунікація місцевої ради та громадськості.
  13. Усі 30 громад мають офіційні сайти, які наповнюють офіційною інформацією, новинами. Усі громади в різний спосіб говорили про те, що офіційний сайт – це скоріше своєрідний архів, де зберігаються офіційні документи. Мешканці використовують цей інструмент для пошуку цих документів або офіційної інформації. Основним та дієвим каналом інформування громад назвали сторінку місцевої ради у Facebook. Проблемою є те, що Facebook використовують люди середнього та старшого віку, молодь там майже відсутня, натомість використовує Instagram. Під час інтерв’ю з молодіжними громадськими організаціями з’ясовано, що як результат молодь не отримує інформації про громаду, про можливості, ініціативи, заходи.
  14. Лише 7 громадських організацій, які взяли участь в анкетуванні, мають свій вебсайт, із них 6 також мають Facebook-сторінку. 15 ГО не мають сторінки в соціальних мережах, з них 3 мають офіційний сайт. 12 ГО не мають ні сторінок у соціальних мережах, ні сайту. На своїх онлайн-ресурсах громадські організації розміщують інформацію про свої заходи, проєкти. У більшості випадків публікації нерегулярні.
  15. В усіх громадах у регламентах ради передбачене право мешканців вільно відвідувати засідання сесій, виконкому та постійних депутатських комісій. Проте користуються вони таким правом лише в деяких громадах, в більшості випадків їхня активність залежить від того, чи розглядаються їхні особисті питання. Не є також поширеною практикою участь громадських організацій у засіданнях сесій, виконкомів та депутатських комісій або виробленні рішень. Трансляції засідань у більшості громад, які вели їх до війни, призупинені з міркувань безпеки.
  16. У переважній більшості громад на фахівців відділу, відповідального за економічний розвиток та/або відділу, відповідального за інформаційне забезпечення, покладені (офіційно, а частіше неофіційно) обов’язки щодо комунікацій із громадськістю та розвитку інструментів залучення населення. Слід звернути увагу, що сільські громади через брак кадрів та фінансових ресурсів можуть не мати окремого фахівця, який займається комунікаціями з громадськістю, а ці функції розпорошені між різними відділами, що позначається на якості цих комунікацій.
  17. Щодо регіональних особливостей у залученні населення, то суттєвих відмінностей немає. Більша різниця спостерігається між міськими та сільськими громадами. Міста – це, як правило, колишні центри районів, які сконцентрували на своїй території громадські організації, що мають досвід громадської діяльності. Крім того, міські ради мають більше фінансових та кадрових ресурсів для розвитку інструментів залучення громадян.

 

Рекомендації

 

  1. Першим кроком для органів місцевого самоврядування має стати повний аудит наявності громадських організацій, мети та напрямів їхньої діяльності, активності, потреб та інтересів.
  2. Ініціатором налагодження комунікацій з усіма громадськими організаціями має виступати місцева рада. Форматом може бути, наприклад, зустріч із місцевим головою, де кожна сторона зможе висловити свої побажання та очікування. Перед такою зустріччю місцева рада внутрішньо має чітко обговорити та визначити кроки щодо співпраці з громадськими організаціями.
  3. Органам місцевого самоврядування варто здійснювати виявлення неформальних ініціативних груп, вивчення їхніх потреб, можливостей для формалізації, залучення до діяльності консультативно-дорадчих органів або робочих груп.
  4. Активізація роботи з молоддю: місцевим радам доцільно «відкрити двері» для молоді. Учнівську молодь слід заохочувати надавати свої пропозиції, ідеї безпосередньо місцевій раді, депутатам, виконкому, без посередництва відділу освіти. Впровадити менторську підтримку посадовими особами місцевої ради молодіжним організаціям, молодіжним ініціативним групам.
  5. Перегляд каналів комунікацій з мешканцями, так щоб усі вікові групи мали доступ до інформації. Звернути увагу на комунікації з молоддю, яка отримує інформацію з Instagram, а не Facebook.
  6. Розробити Статут громади та додатки до нього, які врегульовують питання використання різних інструментів залучення громадян.
  7. Актуалізувати Стратегії та інші стратегічні документи в частині розвитку громадянського суспільства відповідно до викликв воєнного часу (врахування потреб ветеранів, внутрішньо переміщених людей, сімей військовослужбовців, необхідності їх залучення до громадського життя).
  8. Організація інформаційно-просвітницької кампанії серед мешканців громади щодо функцій та повноважень консультативно-дорадчих органів.
  9. Вивчення причин того, чому не працюють онлайн-інструменти залучення: це технічні проблеми, небажання мешканців їх використовувати, цифрова неграмотність тощо.
  10. Створення (пошук) та популяризація власного успішного кейсу (кейсів), коли громада вплинула на вирішення проблеми. Бажано, щоб ця проблема була близька багатьом мешканцям, згуртовувала їх (приклад – перейменування міста Звягель). Важливо, щоб результат був реальним та відчутним.
  11. Вчасно реагувати органам місцевого самоврядування на прояви громадської активності, давати публічно зворотний зв’язок, заохочувати прояви громадської активності.
  12. Розширювати досвід проведення діалогових заходів різних форматів, зокрема діалогових сесій.
  13. Більш широко залучати громадські організації не тільки до розробки, але й реалізації місцевих програм. Таке «делегування», з одного боку, дозволить підтримати фінансово громадський сектор, а з іншого боку, відкриє доступ органу місцевого самоврядування до додаткових ресурсів, які має громадянський сектор.
  14. Фінансування під час війни Бюджету участі або Шкільного громадського бюджету є дискусійним. Але якщо є можливість, то доцільно спрямувати громадськість на подачу та реалізацію суспільно значущих проєктів, зокрема щодо допомоги соціально вразливими верствам населення, ВПО, ветеранами, сім’ями загиблих.
  15. Для того щоб краще залучати населення та реагувати на його запити, місцевій раді доцільно визначити конкретну відповідальну особу, яка буде займатися цим напрямом роботи та координувати його.

 

Ця публікація створена ГО «Європейський діалог» у рамках проєкту «Посилення залученості громадян і впливу громадянського суспільства» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Коментарі